Загроза іранської балістики та реактивних дронів: до якого удару по Україні готується РФ
31 Липня 13:22
Прогноз
Повітряні атаки ворога на українську інфраструктуру стають дедалі складнішими та різноманітнішими. Росія шукає будь-які способи компенсувати виснаження власних стратегічних запасів – від імпорту північнокорейського та іранського озброєння до застосування реактивних БПЛА. Експерти Костянтин Криволап та Роман Світан проаналізували ключові виклики для українського неба, стан оборонних ресурсів РФ та ефективність нових засобів протидії. Які іранські ракети можуть дістати до Дніпра та Запоріжжя і чому навіть Patriot має труднощі з їхнім перехопленням – у матеріалі «Комерсант Український».
Ситуація з балістичним озброєнням ворога залишається однією з найгостріших. Через дефіцит власних ракет РФ намагається залучати допомогу своїх союзників, однак ефективність і логістика цієї зброї мають свої особливості.
Північнокорейські KN-23: від «сліпого» брухту до тактики терору
Авіаційний експерт Костянтин Криволап зазначає, що північнокорейська балістична ракета KN-23 є аналогом російського «Іскандера», але має більшу дальність польоту — до 800 кілометрів.
За його словами, у 2024 році перші зразки мали кругове імовірне відхилення до 300 метрів. Проте росіяни втрутилися у виробничий процес, інтегрувавши власні системи наведення:
«Зараз її точність не така, як у “Іскандер-М”, але відхилення в межах 50 метрів вона забезпечує. Проте для росіян точність вже не є вирішальним фактором. Головне завдання – аби ракета впала на український населений пункт, спричинила руйнування та ураження», – каже Криволап.
Водночас експерт підкреслює, що чутки про масовані поставки KN-23 виникають саме тоді, коли РФ відчуває дефіцит точної балістики та змушена комбінувати в атаках усе підряд — від S-400 до протикорабельних «Онікс-М» і «Цирконів».
Військовий експерт Роман Світан, своєю чергою, звертає увагу на загрозу безпосередньо з Тегерана, який має широкий спектр балістики, здатної накрити практично всю територію України.
За оцінкою Світана, базові іранські ракети середньої дальності працюють на відстань до 3 тисяч км, а високоточні модифікації досягають 1 400–1 500 км (наприклад, за траєкторією від Тебриза до Дніпра чи Запоріжжя).
Головна небезпека іранської балістики — специфіка польоту. Це – псевдобалістична траєкторія.
“Деякі моделі виконують маневри («вальсування») на термінальній ділянці польоту. Навіть новітні комплекси ППО/ПРО (Patriot або ізраїльські Arrow-3) мають серйозні труднощі з обчисленням точки зустрічі з такою ціллю. Навіть у разі відхилення далекобійних ракет (на кшталт «Хорремшехр-4») їхнє падіння в житлових кварталах призведе до катастрофічних руйнувань”, – каже Роман Світан.
Скільки «Іскандерів» залишилося у ворога та яка відповідь України
Аналіз обсягів виробництва в РФ свідчить про те, що ворог змушений систематично витрачати свої недоторкані запаси. Костянтин Криволап наводить дані розвідки: росіяни виготовляють максимум 50–60 ракет «Іскандер-М» на місяць, але під час масованих обстрілів витрачають значно більше.
«Якщо раніше в запасі РФ перебувало близько 250 ракет цього типу, то пізніше ця цифра впала до 150, а зараз є ще меншою. Ворог активно виснажує власні ресурси», – каже Криволап.
Як дзеркальну відповідь на ракетний терор Криволап пропонує системне знищення газової інфраструктури РФ, від якої залежить більшість російської ТЕС-генерації.
Ключовою ціллю є так званий «Ямальський хрест» — вузол, де сходяться 16–18 газопроводів високого тиску. На відміну від України з її підземними сховищами, РФ не має потужностей для оперативне збереження газу в таких обсягах. Зупинка перекачування в цьому вузлі миттєво виведе з ладу російську енергетику.
Проблема протиповітряної оборони: 300 ракет PAC-3 та проєкт «Фрея»
Найслабшим місцем захисту цивільних об’єктів залишається збиття балістичних цілей, для чого Україні потрібні постійні поставки ракет-перехоплювачів.
Костянтин Криволап зазначає, щоб пройти зимовий період, Україні необхідно щонайменше 300 ракет типу PAC-3 (по 50 units на місяць). Запаси партнерів теж обмежені.
“У Європі є близько 200 ракет PAC-3 та PAC-3 MSE (імовірність збиття останніми сягає 85–90%). Основний резерв (до 1000 одиниць) контролюють США. Додатково Україна розраховує на ліцензійне виробництво PAC-3 MSE у майбутньому”, – додає Криволап.
Паралельно розробляється проєкт «Фрея» (за участі Kongsberg), який передбачає створення системи ПРО з відкритим кодом. Проте перші випробування відбудуться не раніше грудня 2026 року, адже узгодження між урядами та бізнесом ще тривають.
Реактивні дрони ворога: чому звичайні FPV не працюють і яка потрібна протидія
Окрім ракетної загрози, росіяни активно впроваджують швидкісні реактивні БПЛА (аналоги Shahed-238 та дрони «Бандероль»), оснащені китайськими турбінами. Роман Світан підкреслює, що намагання збивати нові БПЛА гвинтовими дронами або знищувати ретранслятори не є системним рішенням.
Реактивний дрон розганяється до швидкості понад 500 км/год. Жоден гвинтовий FPV-перехоплювач фізично не здатний його наздогнати.
“Гвинтові перехоплювачі потрібні безпосередньо на лінії фронту проти тактичних БПЛА (типу «Молнія»), але неефективні в глибокому тилу проти реактивних цілей. Збивати турбоагрегати потрібно за допомогою ЗРК малої та середньої дальності (наприклад, ЗРК Raven), винищувальної авіації та нарощування виробництва вітчизняних зенітних ракет”, – каже Світан.
Зі свого боку, Костянтин Криволап відзначає появу українського зенітного безпілотного комплексу Spice, який розганяється до 600 км/год. Хоча реактивні перехоплювачі в 5 разів дорожчі за звичайні електричні, їх розгортання є критичним.
Криволап додає, що ключовим фактором успіху є не лише швидкість дрона, а й система детекції: РЛС та оптика, де раннє виявлення дозволяє пускати перехоплювачі назустріч набагато раніше. А також штучний інтелект: Інтеграція софту (зокрема від Palantir) дозволяє моделювати оптимальні сценарії перехоплення цілей.
Пріоритетом для українського оборонного комплексу на найближчі місяці залишається розгортання щільної мережі датчиків виявлення, постачання ракет для систем ПРО та масове виробництво нових швидкісних перехоплювачів
