Без TikTok на перервах: чи справді у школярів відбиратимуть телефони
14 Квітня 15:01
РОЗБІР ВІД 
Соціальні мережі сколихнула новина про можливе обмеження використання смартфонів та планшетів у школах. Законопроєкт №10153 став справжнім «цифровим детонатором» у батьківських чатах та серед освітян. Думки розділилися. Одні кажуть про повернення до «радянських» методів контролю, інші – спробу врятувати когнітивні здібності покоління та вимушений крок. «Комерсант Український» розібрався разом з освітянами та ініціаторами законопроєкту, де в цій історії закінчується безпека і починається «цифрова залежність».
Насамперед правозахисник та помічник-консультант народного депутата Георгія Мазурашу — Микола Гунько, який безпосередньо брав участь у розробці ініціативи, в ексклюзивному коментарі «Комерсант Український» розвінчав міф про «коробки для мобілок». Та розповів, що насправді передбачає документ і як він змінить навчальний процес.
Смартфон — для безпеки, а не для TikTok
Головний меседж розробників: ніхто не збирається відбирати у дітей приватну власність. Микола Гунько підкреслює, що в умовах війни зв’язок із батьками є критично важливим.
«У соцмережах багато коментарів про те, що хтось має збирати телефони в якісь коробки. Це не так, цього в законопроєкті немає. Телефон, особливо під час війни, має бути біля дитини», — зазначає правозахисник Гунько.
Основна мета змін — боротьба не з технікою, а з нецільовим використанням пристроїв. Йдеться про серфінг у соцмережах, ігри та перегляд розважального контенту, що відволікає учнів від навчання.
Окреме занепокоєння викликало питання використання рідерів та планшетів як навчальних посібників. Микола Гунько заспокоює: будь-які гаджети, що допомагають в освітньому процесі, залишаються законними.
- Електронні книги: Жодних обмежень. Якщо дитина читає підручник або художній твір за програмою — це частина навчання.
- Освітні потреби: Використання смартфонів для пошуку інформації на уроці (за вказівкою вчителя) або для виконання завдань дозволено.
- Медичні потреби: Пристрої, необхідні для моніторингу стану здоров’я, залишаються у безперешкодному доступі.
Авторитет учителя та проблема «цифрової звички»
За словами Миколи Гунька, законопроєкт є першим кроком до відновлення авторитету педагога та повернення концентрації в класи.
«Дитина не може робити дві дії одночасно: і сприймати матеріал, і серфити в соцмережах. Якщо вона в телефоні — сприйняття того, що дає викладач, просто немає. Це питання поваги як до вчителя, так і до самої себе», — коментує Гунько.
Він також наголошує на глибшій соціальній проблемі — «цифровій залежності», яка стає згубною звичкою для багатьох школярів. Законодавча ініціатива має стати чітким сигналом: школа — це простір для здобуття знань.
Що далі: Санкції чи самоконтроль?
Наразі законопроєкт фіксує саму позицію держави щодо використання гаджетів. Проте правозахисник визнає, що механізм контролю ще потребує доопрацювання.
- Етап №1: Офіційне визнання того, що освітній процес має проходити без відволікання на соцмережі.
- Етап №2: Можливе впровадження санкцій за порушення цих норм.
«Ми вже думаємо над тим, як це реалізувати практично. Можливо, варто прописати певні санкції за відволікання на ігри чи TikTok. Але це вже буде наступним кроком, оскільки потребує змін до інших законів, зокрема до Кодексу про адміністративні правопорушення», – каже Гунько
А, отже, законопроєкт не є «репресивним». Це спроба встановити межі між особистим розважальним простором дитини та її обов’язками як учня. Головне завдання — зробити так, щоб гаджети у школі були інструментом для освіти, а не перешкодою для неї.
Чи є підтримка законопроєкту у Верховній Раді?
У Верховній Раді закликають не запроваджувати жорстку заборону гаджетів у школах. Зокрема, у “Слузі народу” наголошують на ролі шкіл і батьків у визначенні правил та важливості безпеки дітей під час війни.
«Не думаю, що наразі є потреба на рівні закону заборонити використання гаджетів у навчальних закладах, адже кожна педагогічна рада має можливість самостійно із залученням батьків ухвалювати рішення про використання гаджетів дітьми у школі. Водночас я впевнена, що ми повинні формувати культуру використання гаджетів і загалом культуру поводження дітей у цифровому середовищі”, – Юлія Гришина.
До слова, ідея обмеження смартфонів у школах не нова: ще у 2020 році в парламенті пропонували заборонити їх використання під час уроків, щоб покращити концентрацію учнів і зменшити вплив соцмереж. Відповідну пропозицію подавав народний депутат від “ЄС”Олексій Гончаренко. Це, на його думку, має допомогти дітям зосередитися на заняттях, навчитися спілкуватися один з одним та зменшити кількість випадків інтернет-булінгу.
Що кажуть освітяни?
Ексдиректор УЦОЯО Ігор Лікарчук вважає, що боротьба з телефонами — це «програшна війна», яка лише маскує неспроможність школи зацікавити сучасну дитину.
“Дискусія ведеться жваво, з посиланнями на Європу… Звучить переконливо. Майже науково. Але майже ніхто не думає над тим, що під час кожного уроку майже у всіх учителів також лежить на столі мобільний телефон. То, можливо, давайте подамо приклад: зберемо всі мобілки учителів у одну коробку, а після закінчення робочого дня повертатимемо? Ми ж повинні виховувати на власному прикладі”, – Ігор Лікарчук.
Лікарчук наголошує, що заборона — це шлях найменшого опору, який дозволяє вчителям не ставити собі незручних запитань щодо змісту навчання.
“Стверджуючи “нехай не граються”, ви засвідчуєте одне: школа програла боротьбу за увагу дитини. Замість того, щоб змінити сутність освітнього процесу, переглянути методику чи використати телефон як інструмент, пропонується його просто забрати. Бо це простіше”, – каже Лікарчук.
Завідувачка шкільної бібліотеки у селищі Гути на Харківщині Ольга Рагуліна дивиться на ситуацію з точки зору ресурсної бази та психології сприйняття інформації. В коментарі «Комерсант Український» зазначає, обмеження гаджетів позитивно вплине на інтелектуальний розвиток учнів.
«Вважаю, що заборона гаджетів на уроках позитивно впливатиме на роботу бібліотеки. Увага учнів буде зосереджена на темі уроку. Наша бібліотека забезпечує дітей підручниками стовідсотково. Паперові підручники в нашому ліцеї завжди використовуються активніше, ніж електронні, хоча інтерес до останніх зростає повільно», – каже Ольга Рагуліна.
Тож завідувачка шкільної бібліотеки вітає можливе схвалення законопроєкту, вбачаючи в ньому механізм повернення до глибинного читання.
«Інтерес до паперових видань завжди буде великим, тому що в книзі є ілюстрації, є свій шарм. Електронні книги не мають ваги та цінності як предмет. Ми готові до зростання попиту на підручники й вітаємо таку ситуацію. Важливо, щоб діти вміли користуватися і друкованими, і електронними джерелами як доповненням, не надаючи перевагу лише одному», – резюмує Ольга Рагуліна.
Водночас активістка та освітянка Ірина Левандовська піднімає питання правової етики та психологічного тиску на учнів, порівнюючи примусове вилучення телефонів із радянськими методами контролю.
«Це дуже нагадує мені, як мою маму в совковій школі примусили зняти кульчики й віддати вчительці, бо це “відволікає”. Де б це не було — це неповага до приватної власності й приватності. Дитячі фото, сімейні відео, дитяча банківська карта — це все не має бути відібрано чи примусово залишено в комірці», – каже Левандовська.
На думку Левандовської, тотальна заборона лише навчить дітей краще брехати та ховатися. Мовляв, нічого не заважатиме дитині удати, що вона телефон до школи не носить.
Що кажуть у соцмережах?
У соціальних мережах також є аргументи “за” та “проти” нового законопроєкту. Чимало батьків підтримують ідею обмеження гаджетів у школі. Вони переконані: телефони відволікають дітей від навчання та негативно впливають на їхню концентрацію.
“Телефон — це біда, особливо для дітей. Тому, так”, — пише одна з учасниць обговорення.
Інші додають, що обмеження має бути навіть жорсткішим — аж до середньої школи. Як аргумент наводять досвід інших країн, де учні здають телефони на початку навчального дня або перед уроками. Також популярною є ідея компромісу: не повна заборона, а організоване зберігання гаджетів під час занять — наприклад, у спеціальних коробках чи комірках у класі.
Втім, значна частина батьків категорично проти. Головний аргумент — безпека дітей, особливо в умовах війни.
“У нашому місті тривоги по 3–5 разів на день. Хто контролюватиме, чи дійшла дитина додому?” — зазначає одна з матерів.
Батьки наголошують: телефон у рюкзаку не заважає навчанню, але дає можливість оперативного зв’язку. У кризових ситуаціях — під час повітряних тривог, евакуацій чи інших надзвичайних подій — це може бути критично важливо.
Деякі учасники дискусії пропонують більш гнучкі підходи. Наприклад, дозволяти дітям мати телефони для зв’язку, але обмежувати їх використання саме під час уроків.
“Телефон — лише для безпеки. А на уроці — це, звісно, відволікання”, — зазначають користувачі соцмереж.
Також звучить думка, що замість загальної заборони варто впроваджувати чіткі правила використання гаджетів у школі, погоджені між учителями та батьками.
Тож суперечка навколо шкільних телефонів показує глибшу проблему — як знайти баланс між дисципліною, якістю освіти та безпекою дітей. З одного боку, обмеження гаджетів дійсно може покращити концентрацію учнів. З іншого — повна заборона в сучасних українських реаліях виглядає суперечливою.
Досвід інших країн світу
Поки Україна лише дискутує, Європа вже запроваджує жорсткі заходи. Цікаво, що лідером у цьому процесі стала одна з найтехнологічніших країн світу — Швеція. У 2026 році країна офіційно заборонила смартфони в початкових та середніх школах. Уряд Швеції виділив мільйони крон на закупівлю паперових підручників, визнавши, що планшети погіршили навички читання та письма.
Французькі школи тестують «цифрову паузу» навіть на перервах, а у Великій Британії з 2026 року безтелефонне середовище стало обов’язковим стандартом, який перевіряють державні інспекції. Уряд Великої Британії запровадив повну заборону на використання мобільних телефонів у школах Англії для зменшення перешкод під час навчання та покращення дисципліни. Заборона поширюється на весь навчальний день, включаючи перерви. Школи використовують різні методи: від вимоги залишати гаджети вдома до здачі їх на вході.
Головний аргумент Заходу – це не боротьба з прогресом, а боротьба за когнітивні здібності. Дослідження показують, що мозок краще засвоює інформацію з паперу, а відсутність екранів на перервах різко знижує рівень кібербулінгу.
Отже, дискусія навколо «антисмартфонного» закону оголила значно глибшу проблему, ніж просто ігри на уроках. Україна опинилася на роздоріжжі. З одного боку — європейський тренд на «цифрову паузу», продиктований падінням якості освіти. З іншого — сувора українська реальність, де телефон є єдиним містком безпеки між батьками та дитиною в умовах повітряних тривог. Головний висновок очевидний: заборона не замінить цікавого уроку. Можна вилучити залізо, але неможливо примусово ввімкнути увагу, якщо навчальний процес не встигає за часом. Проте встановлення чітких правил гри — де смартфон є інструментом для навчання, а не порталом у TikTok — це той мінімум, який держава має зафіксувати вже сьогодні. Головне, щоб у гонитві за дисципліною ми не втратили довіру дитини та повагу до її приватної власності.
