Концентрація ресурсу: чому українські фермери програють битву за землю
29 Квітня 18:52
РОЗБІР ВІД 
Обсяг ринку землі сільськогосподарського призначення в Україні цього року вже перевищив один мільйон гектарів. На цьому ринку за землю конкурують і великі компанії, і малі фермери. Якою є ця конкуренція — з’ясовував «Комерсант Український».
Загальний обсяг сільськогосподарських земель в Україні ще до початку повномасштабної війни становив понад 40 млн гектарів. Нині, за деякими приблизними оцінками, він скоротився на 20%.
Одна третина землі перебуває у державній та комунальній власності. Два роки тому у Фонді держмайна в межах підготовки до запуску Земельного банку наводили цифру у 806 тисяч га, які належать державі.
Вже з серпня 2024 року аграрії через аукціони, організовані цим банком, отримують державні землі у своє законне користування. Але більша частина сільськогосподарської землі — близько двох третин — належить приватним власникам.
Це та земля, яка опинилася у них в результаті розпаювання.
Нагадаємо, процес розподілу землі колишніх колгоспів та радгоспів між членами господарств з отриманням ними сертифікатів на право власності відбувався ще у другій половині 90-х років минулого століття. Саме угоди з нинішніми власниками цих паїв в основному і формують ринок землі в Україні, на якому за цей земельний ресурс конкурують і фермери, і агрохолдинги.
Битва за землю
З моменту фактичного скасування мораторію на продаж сільськогосподарської землі 1 липня 2021 року і станом на 3 березня 2026 року в Україні було укладено 334 803 угоди купівлі-продажу земельних ділянок загальною площею 1,001 млн гектара.
Середня ціна одного гектара за цей період зросла на 96% у гривневому еквіваленті й на початок 2026 року склала 64 631 гривню або 1 501 долар США. Найбільша кількість угод за весь період функціонування ринку землі в Україні зафіксована в Сумській (32 396), Полтавській (31 478) та Вінницькій (27 970) областях. Такі дані наводять у Держгеокадастрі. І за цими сухими цифрами ховається багато прикладів жорсткої конкуренції за землю між тими, хто хоче на ній господарювати. Фермери в цій боротьбі часто опиняються не в найкращій позиції. Ось як змальовує ситуацію Віктор Гончаренко, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України.
“Питання землі — це проблемне питання номер один. Сьогодні дуже багато нарікань, що десь землю перекуповують, десь у фермерів її “віджимають”. Скажімо, ще не закінчився термін договору оренди земельної ділянки, а її вже намагаються всілякими способами відібрати у дрібного виробника. Це відбувається часто і практично по всій території країни. Фермери з цими проблемами йдуть до суду, але процес часто затягується. Буває, що суди стають на бік фермера, але все ж таки через затягування справ у судах фермери часто не можуть тягатися з великими компаніями, які мають і кваліфіковані юридичні служби, і достатні фінанси. Вони значно більш організовані. Натомість фермери, і тим паче одноосібники, — це люди, які найменше захищені”, — констатує представник фермерів.
Як відомо, ринок землі в Україні офіційно запрацював з 1 липня 2021 року. Спочатку право на купівлю до 100 га землі отримали фізичні особи. З 1 січня 2024 року стартував другий етап: до процесу змогли долучитися юридичні особи, а ліміт було збільшено до 10 тисяч га. І саме після цього ринок активізувався.
Виявилося це, насамперед, в обсягах відчуженої землі та зростанні ціни. Приміром, у 2023 році було відчужено 114,1 тис. га, а середня ціна становила 38 804 грн/га; у 2024-му — 320,6 тис. га, середня ціна склала 46 678 грн/га; у 2025 році відчужено 356,5 тис. га, а середня ціна сягнула 57 408 грн/га; у нинішньому році вона вже зросла до 64 631 грн/га.
Набула актуальності та гостроти проблема концентрації земель.
Законодавство України, як відомо, встановлює обмеження максимальної площі земель сільськогосподарського призначення у власності — не більше 10 000 гектарів в одні руки. Але ризики концентрації не обмежуються цим показником, оскільки в конкурентній економіці вирішальним є не лише те, скільки землі має підприємство у підсумку, а й де саме і яку частку локального ресурсу воно контролює.
Саме на цьому наголошують автори дослідження, які на прикладі конкретних громад оцінили масштаб концентрації сільськогосподарських земель та доступ до них фермерів.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
Як розповідає фахівчиня відділу сільського господарства Центру «Екодія», координаторка проєкту Land Matrix у регіоні Східної Європи Олександра Романова, загалом дослідження охопило громади Вінницької області, а також окремі громади Київської й Сумської областей, і його результати дають підстави дослідникам говорити про високий рівень концентрації землі в окремих громадах.
“Високий рівень концентрації спостерігається, наприклад, у Ладижинській громаді Вінницької області, де “Миронівський хлібопродукт” (МХП) обробляє 46,3%, у Гайсинській громаді — “Укрпромінвест-Агро” (“Рошен”) обробляє 42%. А в Ковалівській громаді Київської області — Група “Світанок” обробляє 73,6% с/г земель. Наразі ми не говоримо про монополізацію земельного ринку, проте приклади конкретних громад є такими “червоними прапорцями”, на які вже варто звернути увагу. Зараз же ми бачимо, як у громадах поєднується концентрація землі та перевага великих агрокомпаній. У такій ситуації ризик полягає не стільки у формальній монополії, скільки в поступовому звуженні простору для малих фермерів”, — наголошує фахівчиня.
Вона вважає, що проблема рівного доступу до землі в Україні є дуже гострою, і особливо це відчувається на рівні громад.
За словами Олександри Романової, результати дослідження показують, що значна частина сільськогосподарських земель уже сконцентрована в руках великих агрокомпаній, тоді як малі фермерські господарства мають певні обмеження для розширення або навіть збереження своїх господарств.
“Малі фермери програють конкуренцію агрохолдингам, зокрема через брак фінансів, доступу до інформації та юридичної підтримки. Крім того, ринок оренди землі часто є непрозорим, а частина земель використовується через неформальні або тіньові схеми, що ще більше ускладнює доступ для нових або менших гравців. Ситуацію ускладнює інституційна слабкість на місцевому рівні. Громади отримали більше повноважень в управлінні землями, але не завжди мають достатні ресурси, досвід і кадри для прозорих та справедливих рішень”, — констатує Олександра Романова.
У поєднанні ж із наслідками повномасштабної війни це, за словами фахівчині, створює додаткові ризики для сталого розвитку фермерства.
Доступ обмежено
У серпні-листопаді 2025 року дослідницька група «Дока Центр» на замовлення ГО «Екодія» провела соціологічне дослідження, в межах якого вивчала доступ малих фермерів до землі в умовах її концентрації.
Як виявилося, близько 70 % опитаних фермерів, які намагалися розширити господарство, зазнали невдач. Лише 4 % респондентів повністю задовольнили потребу в розширенні.
Водночас 30,5 % опитаних узагалі не робили спроб розширення. І це може свідчити не про відсутність потреби, а про низькі очікування успіху в умовах високої конкуренції.
Про інші результати опитування розповідає фахівчиня відділу сільського господарства «Екодії», координаторка проєкту Land Matrix у регіоні Східної Європи Олександра Романова.
«Найчастіше фермери стикаються з економічними бар’єрами: високими цінами на землю, зростанням орендної плати та браком власних фінансових ресурсів. Велику роль відіграє і жорстка конкуренція з агрохолдингами. Додатковою проблемою є недовіра пайовиків і ризик «переманювання» землі більшими орендарями. Фермери також говорять про адміністративні та інституційні труднощі: складні процедури, нестачу ресурсів на місцях та, в окремих випадках, лобіювання інтересів великих компаній з боку місцевої влади», — зазначає фахівчиня.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Як наголошується в дослідженні, “на ринку, де рішення про передачу землі часто має адміністративний складник, формальна і неформальна підтримка великих гравців створює ситуацію, у якій малий фермер фактично позбавлений шансів”
Як приклад можна навести реалізацію фермерами на місцях передбаченого Земельним кодексом права викупу земельної ділянки, що перебуває у постійному користуванні, за нормативною грошовою оцінкою і без проведення земельних торгів. Про те, що відбувається, розповідає Віктор Гончаренко, президент Асоціації фермерів та приватних землевласників України.
“Закон дозволяє викуп такої земельної ділянки. І там, де громада та її керівник не підпорядковані якомусь холдингу чи великому господарству, тобто не є кишеньковими, там це питання вирішується без проблем і фермер навіть отримує можливість, скажімо, викуповувати земельну ділянку в розстрочку — до 10 років. Бо за один рік далеко не кожен фермер може викупити таку земельну ділянку. Але є й інші громади, де керують різні “князьки”, які мають власні інтереси, і фермер не може викупити земельну ділянку, хоча закон дозволяє. Депутати не голосують, бо голова громади дав команду не голосувати, а йому так сказав його старший керівник. Хоча це є порушенням і це є прямою корупцією. Думаю, що це якраз те, на що мають звернути увагу правоохоронні органи, аби виправити ситуацію”, — зазначає фахівець.
А ще, за його словами, у фермерів нині викликає занепокоєння закон щодо множинного громадянства, який, як вважають аграрії, може відкрити іноземцям з українським громадянством доступ до ринку сільськогосподарських земель, продовжує Віктор Гончаренко:
“Сьогодні фермери занепокоєні тим, що є закон про множинне громадянство, згідно з яким за спрощеною системою іноземець може швидко отримати українське громадянство і як повноправний громадянин України може реалізувати свої права на ринку землі. Хоч стаття 22 Земельного кодексу напряму забороняє іноземним громадянам купувати землю. На мою думку, це одна із сірих схем, згідно з якою іноземці можуть заволодіти земельними ресурсами. І це має хвилювати не лише фермерів, а й весь український народ, бо земля — це не власність селян, це власність усього українського народу”, — зазначає керівник Асоціації фермерів і землевласників.
На підсумок можна навести ще один висновок, який стосується становища фермерів в Україні. Його озвучила в коментарі виданню «Комерсант Український» координаторка проєкту Land Matrix у регіоні Східної Європи Олександра Романова:
“Формується замкнене коло: ціни на землю і оренду зростають, доступ до земель звужується, а ринок фактично стимулює укрупнення землекористування, витісняючи малих фермерів на узбіччя економічного розвитку”.
І це при тому, що фермери, за її словами, як правило, живуть і працюють у своїх громадах: залишають там доходи, формують локальний бізнес, підтримують соціальну інфраструктуру й часто більш відповідально ставляться до землі, адже залежать від неї довгостроково. А тому доступ фермерів до землі — це не тільки аграрне питання, а й основа продовольчої безпеки, соціальної стійкості та сталого розвитку українських громад.
