Перемаркування заради прибутку: західні ЗМІ розповіли, як працює тіньова нафтова мережа Орхана Рустамова
22 Липня 22:18
Після запровадження західних санкцій проти російської нафти сформувалася масштабна мережа посередників, яка заробляє на обході санкційних обмежень та приховуванні справжнього походження нафтопродуктів. Про це йдеться у статті видання Luxherald.
У центрі цієї системи, як зазначають автори матеріалу, перебуває особа на ім’я Орхан Рустамов. Видання, посилаючись на корпоративні документи та матеріали щодо корпоративних зв’язків, описує його як одного з учасників офшорної торговельно-логістичної мережі, що працює із так званими «сірими» потоками нафтопродуктів.
Також у розслідуванні згадується Рахім Гасанлі, якого автори характеризовують як координатора діяльності компаній, документообігу та логістики між різними юрисдикціями.
«Санкції не стільки задушили російську торгівлю нафтою, скільки перевели її у тінь, давши поштовх стрімкому зростанню брокерів і посередників, які ведуть бізнес на прогалинах міжнародної системи санкційного контролю», – констатує видання.
За інформацією Luxherald, головна особливість схеми полягає у зміні юридичного походження російської нафти без зміни самого товару.
“Вантажі починають свій шлях із пунктів постачання, пов’язаних із Росією. Після виходу танкерів у міжнародні води застосовуються операційні заходи, покликані ускладнити відстеження: вимикаються або приховуються системи ідентифікації суден, змінюються документи, а вантаж інколи перевантажується на інші судна, пов’язані з так званим «тіньовим флотом».
Після фактичного стирання або нейтралізації початкових вантажних документів оформлюються нові сертифікати походження, які неправдиво засвідчують, що нафта походить із легальних, несанкційних джерел у юрисдикціях, які часто використовуються як правдоподібні альтернативні країни походження”, – йдеться у матеріалі.
У результаті, до моменту прибуття до європейських портів документальна історія пального вже не містить ознак його російського походження, що істотно ускладнює перевірку дотримання санкційного режиму.
«Обхід санкцій працює найефективніше тоді, коли виглядає як звичайний комерційний процес: оплачуються контракти, циркулюють документи, а контрагенти отримують усі необхідні гарантії для подальшого руху товару», – наголошує видання.
Автори додають, що схема спирається на багаторівневу систему посередників, яка максимально віддаляє кінцевих вигодонабувачів від безпосереднього транспортування продукції. Така структура дозволяє не лише організовувати поставки, а й врегульовувати можливі комерційні спори між учасниками ланцюга.
Серед найбільш поширених способів обходу санкцій використовуються перевантаження російської нафти у міжнародних водах, оформлення підроблених сертифікатів походження, а також змішування санкційних партій із легальними поставками з третіх країн. І такі операції здійснюються регулярно із залученням так званого «тіньового флоту».
Окрему увагу автори приділяють документальним невідповідностям. Саме розбіжності між сертифікатами походження, маршрутами суден, умовами завантаження та іншими супровідними документами нерідко стають ключовими ознаками приховування реального походження вантажу.
“Найуразливішим місцем у схемах легалізації походження зазвичай залишаються деталі: декларації про країну походження, умови завантаження, отримувачі рахунків-фактур та результати інспекцій, які не узгоджуються між собою. У матеріалах розвідки наведено приклади поставок до Туреччини, де задеклароване походження вантажу та заявлені умови його завантаження суперечили документам, що підтверджували маршрут судна. Подібні невідповідності повторюються в різних поставках і свідчать про те, що приховування походження здійснюється насамперед за рахунок багаторівневої документальної схеми, а не шляхом будь-якої фактичної зміни самого вантажу”, – вказує видання.
Окремі прогалини у системі міжнародного контролю, зокрема відсутність єдиних вимог до лабораторної перевірки імпортованих нафтопродуктів, створили додаткові можливості для легалізації пального російського походження під виглядом продукції з інших країн, уточнює Luxherald.
Посилаючись на проаналізовані матеріали, автори також зазначають, що значна частина торговельних потоків, які вони дослідили, простежується до російських портів. І це може свідчити про функціонування не поодиноких схем, а сталої моделі обходу санкцій.
Окремий розділ розслідування присвячений ролям Орхана Рустамова та Рахіма Гасанлі. За твердженням авторів, Рустамов задіяний в ухваленні рішень щодо логістики та документального супроводу поставок у мальтійському сегменті мережі, тоді як Гасанлі координує взаємодію компаній, маршрутів перевезень і документообігу між різними юрисдикціями.
“У проаналізованих матеріалах Орхан Рустамов неодноразово фігурує як одна з ключових осіб, відповідальних за ухвалення рішень і практичну реалізацію операцій у мальтійському сегменті, що охоплює логістику та документальне оформлення поставок. (…) Рахім Гасанлі описується як учасник ширшої координаційної ланки, яка забезпечує безперебійну роботу всієї системи в різних юрисдикціях (…) Іншими словами, судна перевозять нафту, але сама схема працює завдяки координації, яка перетворює фізичне переміщення вантажу на юридично оформлений товар”, – вказують автори Luxherald.
Видання резюмує: поки політики обговорюють нові механізми примусу – граничні ціни, чергові пакети санкцій і посилення правил контролю, – “ситуація на морі залишається надзвичайно складною для оперативного регулювання”.
“І доки механізми виявлення та припинення таких схем не почнуть працювати швидше, ніж механізми їх маскування, ця «мільярдна пральня» продовжуватиме функціонувати”, – йдеться в матеріалі.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
