Шанс на мир: чи закінчиться війна влітку-2026
12 Травня 18:43
ПРОГНОЗ
Останні тижні травня та початок червня 2026 року стають вирішальним періодом у визначенні формату майбутніх перемовин щодо завершення війни в Україні. Поки медіа обговорюють чутки про можливе “замороження” фронту, експерти вказують на складні дипломатичні ігри між Вашингтоном, Брюсселем та Москвою.
Водночас риторика Кремля різко змінилася: від погроз “взяттям столиць” Москва перейшла до туманних натяків на “наближення завершення”, намагаючись заманити Захід у пастку вигідного для себе миру.
Чи стане 2026-й роком “великої угоди”, чи ми лише спостерігаємо за перегрупуванням сил перед новим витком ескалації? Чи справді США планують перекласти “політичний тягар” війни на Європу та чи готовий Брюссель до такої відповідальності? Що насправді стоїть за заявами Кремля про “багаж напрацювань” та “наближення фіналу”? Відповіді – у матеріалі «Комерсант Український».
Експертка із зовнішньої та внутрішньої політики, докторка філософії Людмила Покровщук в ексклюзивному коментарі розповіла про підводні камені поточного перемовного процесу та роль глобальних гравців у формуванні “дедлайнів” для України.
Формат “перемовного треку”: хто буде за столом?
Саме зараз окреслюється архітектура майбутніх контактів. Головне питання — чи залишиться перемовний процес єдиним, чи Росія досягне своєї мети роз’єднати союзників.
“Ми перебуваємо у точці, де вирішується, чи буде це тристоронній трек (Україна — США — РФ), чи Європа йтиме окремим маршрутом. Росіяни прагнуть окремого діалогу з європейцями, щоб послабити спільну позицію Заходу”, — зазначає Покровщук.
Одним із найбільш тривожних сценаріїв є можлива зміна стратегії США. Людмила Покровщук нагадує, що Вашингтон уже передав основний фінансовий та економічний тягар підтримки України на плечі ЄС. Тепер подібна ситуація може повторитися і в політичній площині.
“Щоб це не було так, як американці зробили, коли вони весь економічний тягар переставили на європейців. Щоб тут… вони не передали знову найбільший тягар, як вони зробили це по економічному блоку, тільки вже політичний блок — передати на Європу і щоб європейці його підхопили”, – каже Покровщук
З огляду на складну передвиборчу кампанію в США, адміністрація може спробувати передати “політичний кейс” переговорів Європі, щоб мінімізувати власні електоральні ризики. Європейські лідери, судячи з їхніх останніх заяв, уже готуються до такого сценарію.
Політичний тиск: роль США, Китаю та Близького Сходу
На думку експертки, саме Сполучені Штати наразі володіють найсильнішими політичними важелями впливу, які виходять далеко за межі українського питання. Доля війни може вирішуватися в комплексі з іншими геополітичними вузлами:
- Близький Схід: Конфлікти в цьому регіоні є частиною великого торгу між США та РФ.
- Китайський фактор: Важливим етапом стануть переговори Дональда Трампа в Китаї, де питання російсько-української війни вже заявлено як одну з ключових тем.
“Саме оці політичні важлі впливу є дійсно зараз у американської сторони… Тут важливо зараз в дипломатії політичному керівництву України саме зіграти з тими, хто може політично надавити на Російську Федерацію”, — резюмує Людмила Покровщук.
Чи готова Росія до компромісів?
Прессекретар правителя РФ Дмитро Пєсков заявив, що слова Путіна про нібито наближення завершення війни проти України пов’язані з “напрацюваннями” у мирному процесі та посередницькими зусиллями США. Водночас жодних конкретних термінів у Кремлі не назвали.
“Той багаж напрацювань у плані мирного процесу дозволяє говорити про те, що дійсно наближається завершення. Але говорити в цьому контексті про якусь конкретику наразі не доводиться”, — заявив Пєсков.
Він також наголосив, що Росія нібито “залишається відкритою до контактів”, а після завершення “гуманітарного перемир’я” так звана “спеціальна воєнна операція” триває. Окремо речник Кремля повторив традиційні заяви Москви про те, що війна може припинитися “будь-якої миті”, якщо Київ ухвалить “необхідні рішення”.
Попри риторику Пєскова про “відкритість до контактів”, реальна позиція РФ залишається незмінною та ультимативною. Ключовою вимогою Кремля залишається вихід ЗСУ з територій Донбасу, що є абсолютно неприйнятним для України.
Наразі Москва публічно наполягає на виході ЗСУ з Донецької та Луганської областей. Проте експертка наголошує на специфіці російської пропаганди:
“Росіяни завжди будуть висувати максималістські вимоги, але якщо їм буде вигідно піти на певні домовленості, вони легко видадуть будь-який результат за “перемогу” для внутрішньої аудиторії”.
Отже, головне завдання української дипломатії — максимально ефективно спрацювати з американською стороною. Важливо не допустити повної ізоляції політичного процесу в межах лише європейського треку та використати глобальні суперечності між великими державами для посилення власної позиції.
