Технократи проти генералів: чи розв’яже Зеленський вузол між Сирським і Федоровим новою кадровою рокіровкою
17 Липня 09:54
РОЗБІР ВІД 
Президент Володимир Зеленський досі не ухвалив остаточного кадрового рішення щодо подальшої ролі Михайла Федорова в урядовій команді та можливих змін у керівництві ЗСУ. На тлі заяв Федорова про те, що «поки є Сирський, діла не буде», у кулуарах почала активно обговорюватися альтернативна фігура, здатна розрядити кризу.
Михайло Федоров публічно підсвітив командувача Об’єднаних сил ЗСУ Андрія Гнатова як адекватного, професійного та компромісного кандидата на посаду Головнокомандувача ЗСУ.
Тепер перед Президентом стоїть надскладне завдання: або спробувати втримати хиткий баланс, або зважитися на радикальне переформатування всього військового командування в розпал найважчої фази війни.
Чому Володимир Зеленський досі зволікає з фінальним рішенням щодо Олександра Сирського яку кандидатуру називають ключем до відновлення балансу між військовими та технократами? «Комерсант Український» розбирався.
Позиція Зеленського
Під час спільного брифінгу з прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером Президент України вперше публічно підтвердив наявність гострих розбіжностей між цивільним та військовим керівництвом. За словами Зеленського, ситуація дійшла до межі, коли сторони не могли знайти спільної мови без його безпосереднього втручання.
«Я дуже хотів би єдності. Сторони її не знайшли. Без мене вони не сідають за стіл. А вони повинні працювати самі — щоденно, постійно», — зазначив Президент.
Водночас Зеленський запевнив, що Михайло Федоров залишиться в його команді, проте його точну роль буде оголошено пізніше. Коментуючи вуличні протести, які спалахнули через кадрові рішення, Президент продемонстрував солідарність із правом громадян на вираження думки.
«Я розумію, чую і реагую на те, що каже суспільство. Ми боремося за свободу і демократію. Люди роблять те, що хочуть. Хотіли вийти — і правильно», – заявив Володимир Зеленський.
Позиція Федорова
Сам Михайло Федоров на власному брифінгу заявив, що не вважає рішення Президента остаточним вибором на користь Сирського. За його словами, розбіжності полягають у принципово різних поглядах на управління та реформи під час війни. Ексміністр також відверто поділився деталями останніх кадрових рішень у дотичних відомствах, зазначивши, що з ним не радилися щодо призначень його колишніх заступників у Мінцифри та «Укроборонпром». Попри це, Федоров висловив повну підтримку Президенту.
«Я впевнений, що президент чує український народ, знає, що робити і 100% ситуація буде виправлена. Я знаю його 7 років… Зараз є ситуація, в якій і він, і я вчиняємо, враховуючи якийсь власний погляд на цей світ. Це нормально», – каже Федоров.
Водночас він додав, що Зеленському об’єктивно важко ухвалювати рішення через величезний потік скарг, який надходить до нього від людей, що стикаються з проблемами у системі Міноборони.
Чому Президенту доводиться обирати?
Головна проблема нинішніх процесів у владі полягає в тому, що частина українського політикуму досі не усвідомила глибини викликів воєнного стану. Коментує ситуацію навколо кадрової турбулентності докторка філософії, експертка із зовнішньої та внутрішньої політики Людмила Покровщук.
«Наші політичні еліти, на жаль, не можуть повністю зрозуміти, що ми живемо в стані війни. Коли триває війна, всі внутрішні процеси не повинні політизуватися. Країна не може жити в тих політичних парадигмах, які існували до 2014-го чи навіть до 2022 року. Ми намагаємося апелювати до європейських практик, але жодна країна Європи після Другої світової війни не опинялася в такій ситуації, як Україна. Готових рецептів просто немає», — зазначає Людмила Покровщук.
Михайло Федоров — один із найближчих соратників Президента, який пройшов із ним шлях від виборчої кампанії 2019 року і вважався ключовим фаворитом Зеленського. Проте реалії війни вимагають інших пріоритетів.
За словами Покровщук, напруга між Федоровим та Головнокомандувачем ЗСУ Олександром Сирським досягла точки, коли лідери оборонного та технологічного секторів втратили здатність до конструктивного діалогу.
“В умовах найскладнішої фази війни Зеленський, як Верховний Головнокомандувач, зробив вибір на користь військової вертикалі та Головкома Сирського”, – каже Покровщук.
Мовляв, саме Президент несе персональну відповідальність за військово-політичний напрямок, тому цей вибір був продиктований насамперед логікою виживання держави.
“Чи правильний цей крок — покаже лише час. Можливо, президенту варто було знайти консенсус або піти на радикальніший крок — повністю перезавантажити обидва напрямки, прибравши обох фігурантів”, — підкреслює Покровщук.
Втім, найбільша небезпека кадрового скандалу полягає у спробах внутрішніх політичних сил використати постать Федорова для розхитування ситуації всередині країни. Політизація цього конфлікту безпосередньо б’є по національній безпеці.
«Нам потрібно консолідуватися, а не політизувати процеси. Потрібно мати холодну голову і бути розумнішими в цій ситуації, адже ворог обов’язково спробує використати наші внутрішні чвари проти нас», — резюмує Людмила Покровщук.
Реакція військових, волонтерів та лідерів думок
Кадрові ротації в Кабінеті Міністрів України, зокрема гучне звільнення Михайла Федорова з посади Міністра оборони, викликали потужну хвилю реакцій у суспільстві. Відомі військові командири, волонтери, політичні аналітики та експерти з технологій одностайно називають цю подію симптомом глибокої системної кризи у відносинах між громадянським суспільством та чинною владою.
Серед військових та фахівців з оборонних технологій відставка Федорова сприймається як сильний удар по модернізації армії.
Анатолій Храпчинський (авіаційний експерт, офіцер ПС ЗСУ в резерві) дав високу оцінку роботі міністра:
«Шість місяців Михайла Федорова на посаді Міністра оборони наочно показали, як має працювати сучасне оборонне відомство. Це був перший очільник МО із чітким стратегічним баченням та розумінням математики сучасної війни».
Експерт додав, що подібний стратегічний розум в українських владних кабінетах частіше викликає заздрість, ніж бажання вчитися.
Сергій Бескрестнов “Флеш”, своєю чергою, повідомив, що складає повноваження радника міністра, і висловив глибокий жаль через неможливість завершити критично важливі проєкти.
«У мене було багато доступів до різних систем і я міг аналізувати дії нашого ворога. Більше не зможу. Ворог по своїх групах радіє, що мене більше немає в МО», – каже Бескрестнов.
Подякував Федорову за послідовну державницьку позицію та швидке посилення оборонних спроможностей країни Денис Прокопенко «Редіс» (командир 1-го корпусу НГУ «Азов»). Водночас він висловив стриманий оптимізм щодо призначення нового очільника МО Ігоря Клименка (ексголови МВС), відзначивши його досвід у впровадженні корпусної системи та наведенні ладу з мобілізацією й ТЦК:
“Він [ред. – Ігор Клименко] постійно відстоює інтереси військовослужбовців Національної гвардії та уважно ставиться до належного забезпечення підрозділів НГУ, і, гадаю, відтепер такий підхід буде застосований до бійців усіх структур, які захищають Україну на передовій”
Для волонтерського руху відставка Федорова стала тривожним сигналом про те, що держава відмовляється від проривних реформ.
Засновник благодійного фонду Сергій Притула наголосив, що команда Федорова проробила колосальну роботу з викорінення корупції у закупівлях та налагодила пряму комунікацію з виробниками безпілотників. Він назвав те, що відбувається, черговим витком протистояння між суспільством та Банковою.
«Президент має власну позицію, яка сьогодні, на жаль, не збігається з позицією проактивного прошарку українського суспільства. Якби Зеленський дав зрозумілу аргументацію підстав для звільнення — це могло б зняти напругу. Але так не сталося», – каже Притула.
Політичні оглядачі та активісти дивляться на кадрову чистку значно ширше, вбачаючи в ній ознаки монополізації влади.
Юрій Касьянов (громадський діяч та волонтер) назвав знищення команди Федорова «усуненням будь-якої альтернативи та плюралізму думок»:
«Те, що ми бачимо зараз… це ще один крок до абсолютної влади, поліцейської держави і диктатури… Сьогодні прийшли за ним, завтра прийдуть за вами. Росія і Білорусь пройшли цей шлях трохи раніше за нас».
Політичний експерт Віктор Таран наголосив, що ця криза піднімає фундаментальні питання до народних депутатів та державного устрою.
А журналіст та публіцист Віталій Портников підійшов до ситуації з жорсткою критикою як самого ексміністра, так і всього суспільства. Коментуючи скарги Федорова на цькування з боку анонімних телеграм-каналів, Портников зазначив, що Федоров став жертвою системи, яку сам же допомагав створювати під час виборчої кампанії 2019 року.
«Це ставка Офісу Президента на телеграм. На ботів. На брехунів. На мерзотників… Створена можливість росіянам та їхнім агентам прикидатися своїми власними брехунами і мочити українську державу і владу. Колишній міністр цієї небезпеки чомусь раніше не помічав», – зазначає Портников.
Журналіст переконаний, що доки українці ставитимуться до вибору влади як до лотереї і фокусуватимуться на яскравих особистостях замість побудови міцних державних інституцій та посилення ролі парламенту, країна залишатиметься заручником медійних сценаріїв.
Інсайд військового оглядача Василя Пехня підтверджує, що наразі рано ставити крапку у цьому протистоянні.
“Був на пресусі Федорова. Якщо коротко: він сказав, що поки є Сирський, діла не буде. За його словами, президент, до речі, ще остаточно не ухвалив рішення ні щодо Федорова, ні щодо Сирського”, – пише Пехньо.
Ключовий маркер цієї кризи — поява фігури командувача Об’єднаних сил ЗСУ Андрія Гнатова як потенційного наступника Сирського, кандидатуру якого Федоров активно підсвічує як компромісну та професійну альтернативу.
А, отже, за словами Пехня, для Президента Зеленського це означає необхідність складного вибору: не просто загасити конфлікт, а, ймовірно, зважитися на серйозне переформатування військового командування, де Гнатов може стати новою ключовою фігурою, здатною відновити техно-військовий баланс.
