Війна на виснаження та загроза зимового наступу РФ: військовий аналітик назвав «ахіллесову п’яту» Кремля
12 Червня 21:19
ПРОГНОЗ
Кремль продовжує піднімати ставки, звітуючи про 700-тисячне угруповання військ на фронті та відкрито закликаючи до нових воєнних злочинів — масованих ударів по критичній інфраструктурі України, аби залякати наше суспільство. Проте реальний стан справ у РФ далекий від пропагандистських фантазій: українські сили намацали економічну «ахіллесову п’яту» ворога, паралельно готуючись до відбиття ймовірних масштабних операцій противника. Де саме розташоване економічне слабке місце Кремля? Чи здатна виснажена багаторічною війною Росія одягнути, нагодувати та озброїти нову хвилю мобілізованих? І головне – загроза великого зимового наступу – реальний план чи блеф? «Комерсант Український» розбирався.
Російсько-українська війна остаточно перетворилася на класичну війну ресурсів, де перемагає не той, хто здійснює стрімкі прориви, а той, чия економічна та соціальна система виявиться стійкішою. Спроби Кремля залякати Україну новим масштабним наступом взимку напряму залежатимуть від здатності РФ провести чергову хвилю мобілізації, яка наразі перебуває під великим питанням.
Про це в ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» розповів ізраїльський військовий аналітик та офіцер запасу ЦАХАЛ Григорій Тамар.
Історичні паралелі: Чому Росія приречена у тривалій війні?
Аналізуючи нинішній етап протистояння, Григорій Тамар наводить кілька яскравих історичних прикладів воєн на виснаження, які демонструють логіку поточних подій:
Перша світова війна: Позиційне протистояння, де першочергову роль відігравали ресурси. Перемогу здобув блок Антанта, який мав більш живучу економіку.
Війна на виснаження (Ізраїльсько-радянська війна 1967–1970 рр.): Коли СРСР запропонував Єгипту концепцію економічного знекровлення Ізраїлю, проте єврейська держава вистояла.
Ірано-Іракська війна: Саддам Хусейн сподівався швидко розкрутити ослаблену революцією систему Ірану, але конфлікт переріс у затяжне взаємне виснаження.
За словами аналітика, головна стратегічна помилка Росії полягала в розрахунку на те, що Україна залишиться сам на сам.
«Але Україна не одна. Україні допомагає, так чи інакше — гірше, краще, так, багато нарікань — але допомагає весь цивілізований західний світ. Це об’єктивна реальність, тому і ресурси потрібно вважати відповідними. Була б Україна одна, давним-давно Росія б її задавила», — наголошує Тамар.
«Ахіллесова п’ята» Кремля та фарс із мобілізацією
Експерт зазначає, що ситуація всередині РФ далека від фантазій російських генералів. Україна змогла знайти найболючіше місце в російській макроекономічній системі й тепер точково, «як рапірою», завдає ударів по нафтопереробній промисловості та нафтовому експорту агресора. Топтемою останніх днів стали ефективні удари українських ракет «Фламінго» по території РФ.
Водночас плани Кремля щодо поповнення армії можуть зіткнутися з жорстокою реальністю. Тамар прогнозує, що нова спроба мобілізації в Росії, найімовірніше, буде зірвана.
«Якщо часткова мобілізація восени 2022 року, коли Росія була потужнішою і не виснаженою роками війни, була схожа на військовий фарс, то тепер, після кількох років кровопролитної війни, коли радянські склади зі зброєю та амуніцією виснажені, я хочу подивитися, як цих солдатів будуть годувати, одягати, озброювати і хто ними буде командувати», — каже аналітик, додаючи, що мобілізація — це надто складна матерія, яку не проведеш «просто за наказом партії».
До слова, міжнародний воєнний злочинець Володимир Путін 12 червня, зустрівшись із учасниками так званої «СВО», намагався підняти бойовий дух окупантів. Його виступ став черговим маніфестом ізоляціонізму, агресії та завуальованого страху перед технологічною перевагою Заходу. Путін фактично визнав, що його держава опинилася в абсолютній міжнародній ізоляції. Він знову побідкався на те, що РФ «практично наодинці» протистоїть НАТО, оскільки всі країни Альянсу нарощують зусилля для перемоги над агресором.
«Росія практично одна протистоїть усьому так званому колективному Заходу у вигляді відомої організації НАТО. Адже всі країни НАТО — всі без винятку — нарощують зусилля, роблять усе можливе для того, щоб довести до їхнього переможного кінця війну, розв’язану щодо Росії», — заявив Путін, вкотре намагаючись нав’язати росіянам міф про «облогу» з усіх боків.
Водночас диктатор спробував заспокоїти присутніх, запевнивши, що «стратегічної поразки» Росії завдати не вдасться «ніколи».
Зимовий наступ РФ: до чого готуватися Україні?
12 червня 2026 року Путін озвучив свіжі цифри щодо чисельності свого угруповання, заявивши, що на фронті в Україні наразі зосереджено понад 700 тисяч російських солдатів. Ця цифра свідчить про продовження прихованої мобілізації та готовність Кремля далі закидати лінію зіткнення «м’ясними штурмами».
Коментуючи прогнози аналітиків щодо загрози нового зимового наступу росіян, Григорій Тамар підтвердив, що такий сценарій є цілком реальним — як із повітря, так і на суходолі.
Сухопутна операція окупантів стане можливою саме у випадку, якщо Кремль зважиться і спробує провести мобілізацію восени. Тоді перші «плоди» цієї хвилі з’являться на фронті наприкінці осені або на початку зими, і російське командування безжально кине їх у «топку війни».
«І до ракетного наступу зимового, і до сухопутного, наскільки мені відомо, у вашому Генштабі готуються так, як це можливо, враховуючи всі обставини того, що відбувається», — підсумував Григорій Тамар.
Очільник Кремля відкрито закликав до посилення воєнних злочинів проти цивільного населення України. Путін вимагає активізувати удари по критичній інфраструктурі України.
Отже, історичний досвід Першої світової війни, протистояння на виснаження на Близькому Сході чи Ірано-іракського конфлікту чітко доводить: у затяжній рутині ресурсного протистояння агресор завжди стикається з межею своїх можливостей. Головний прорахунок Кремля полягав у хибній надії, що Україна залишиться у цій війні наодинці.
Завдяки підтримці західного світу та точковим ударам по найболючіших точках російської економіки кожна нова спроба Москви перехопити ініціативу дається їй усе важче.
