Кінець Західного альянсу: як бізнес-дипломатія Вашингтона перетворює союзників на клієнтів
10 Червня 11:03
АНАЛІЗ
Дипломатія Вашингтона стрімко переформатовує політичну карту світу, перетворюючи військову допомогу на цинічні бізнес-угоди. На думку експертів, сьогодні Україна та Ізраїль опинилися в ролі «фігур, а не гравців» у геополітичній грі Дональда Трампа. Західні аналітики з Chatham House відверто називають «мирний план» для України не переговорами, а трансляцією вимог капітуляції від Кремля. Чому унікальний оборонно-промисловий комплекс Ізраїлю не врятував країну від залежності від волі Білого дому? Як Україні вирватися з геополітичної пастки Дональда Трампа?
Офіцер запасу ЦАХАЛ і військовий аналітик Григорій Тамар в ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» озвучив жорсткий, але реалістичний діагноз поточного моменту: такі держави, як Ізраїль та Україна, сьогодні фактично є заручниками гри Дональда Трампа, де вони виконують ролі «фігур, а не гравців».
Проте аналітик упевнений, що вихід із цієї геополітичної пастки існує, і він полягає у синергії двох держав перед обличчям смертельних загроз.
Ізраїльський досвід
Попри колосальні воєнні досягнення, унікальну оборонну думку та власне високотехнологічне виробництво зброї, Ізраїль продемонстрував серйозну вразливість. За словами Григорія Тамара, країна катастрофічно залежить від політичної волі Білого дому.
«Ми розплачуємося суверенітетом за наше существование, і ми заручники американської доброї волі. У нас союзник тільки один», — каже Тамар.
Поточна ситуація на Близькому Сході яскраво ілюструє ці слова. На тлі жорсткого тиску Білого дому щодо припинення вогню з Іраном та Ліваном, аналітики дедалі частіше говорять про те, що прем’єр-міністр Беньямін Нетаньягу змушений коригувати військові плани під прямим диктатом Трампа, який прагне «закінчити хоч одну війну» задля власних рейтингів.
Україна: Більше простору для маневру через дипломатичний плюралізм
На противагу Ізраїлю, Україна, маючи значно слабший оборонно-промисловий комплекс на початку повномасштабного вторгнення, виявилася гнучкішою на міжнародній арені.
«Україна має диверсифіковану підтримку — крім США, за її спиною стоять Велика Британія, країни ЄС та інші глобальні партнери. Це дає Києву ширше поле для політичного маневру», — зазначає Тамар.
Нещодавні дипломатичні кроки та заяви президента Володимира Зеленського Тамар характеризує як усвідомлене прагнення: «Це спроба з фігури перетворитися на гравця».
Ця боротьба за суб’єктність відбувається в умовах, коли США намагаються нав’язати свій сценарій миру. Аналізуючи американські мирні ініціативи щодо України, експерти аналітичного центру Chatham House висловлюються надзвичайно критично. Зокрема, про це говорить старший консультант програми Росії та Євразії Кір Джайлз.
«Тут немає ніякого мирного процесу. Це не переговори про мир: це передача вимог про капітуляцію від Росії за активного сприяння Сполучених Штатів», — Кір Джайлз.
Західні аналітики фіксують, що Трамп розглядає геополітику не як систему альянсів та цінностей, а як бізнес-угоду, де сильний диктує умови слабшому.
«Кінець Західного альянсу» та руйнування правил
Директорка Chatham House Бронвен Меддокс у своїй щорічній лекції підкреслила, що нинішня політика США кардинально змінює світовий устрій.
«Ми бачимо від президента Трампа те, що фактично є революцією. Він дав США радикально нову роль у світі — роль, яка відкидає принципи, на яких США були засновані… Найбільш глибоким є відкидання принципів міжнародного права, які самі ж США колись допомагали створювати. Це знаменує собою кінець Західного альянсу».
У доповідях центру зазначається, що адміністрація США сповідує доктрину «сила має право» (might makes right), перетворюючи традиційних союзників на клієнтів. За оцінками Центру стратегічних і міжнародних досліджень (CSIS), Трамп свідомо інвертував відносини: замість забезпечення колективної безпеки він висуває союзникам «умови, вимоги та плату за послуги». Наприклад, аналітики відзначають спроби США пов’язати військову допомогу Україні із майбутніми ексклюзивними угодами щодо видобутку українських корисних копалин.
Феномен незбігу: Чому Києву та Єрусалиму потрібен альянс?
Найбільш парадоксальним у відносинах України та Ізраїлю є те, що їхні сильні та слабкі сторони практично ідеально доповнюють одна одну. Григорій Тамар вказує на історичну помилку дипломатії обох країн.
«Якби ми об’єдналися і виступали б єдиним фронтом, нам було б набагато простіше відстоювати наші національні інтереси спільно. На жаль, традиційні політики в нашій країні [ред — Ізраїлі] не дійшли до розуміння цієї проблематики», — констатує Тамар.
Отже, вихід із геополітичної пастки лежить через усвідомлення простої істини: щоб перестати бути фігурами, якими жертвують у великій грі, необхідно створювати власні альянси. Спільний фронт України та Ізраїлю на міжнародній арені — це вже не просто питання взаємовигідного співробітництва, це єдиний реальний спосіб захистити свій суверенітет та змусити світ поважати свої національні інтереси. Політичним елітам обох країн час виправити історичні помилки дипломатії, адже ціна зволікання сьогодні — це право на існування держав.
.
