Мінус 60%: в Україні порахували і оцінили вплив нових європейських квот на імпорт української сталі в ЄС
9 Липня 19:38
РОЗБІР ВІД 
Українським металургам все ж доведеться суттєво переглядати свої експортні плани, пов’язані з постачанням до ЄС сталевих виробів. Змусять їх це зробити нові європейські квоти на імпорт сталі. Наскільки європейські чиновники ускладнили роботу українських підприємств і чи залишається можливість для поліпшення умов торгівлі сталлю з ЄС – з’ясовував «Комерсант Український».
Європейського дива не сталось. Сподівання на преференції від ЄС не справдились. Визначені Україні квоти на імпорт сталі в Євросоюз дисонують з політичними заявами і обіцянками офіційного Брюсселя. Це фактично визнає і євродепутатка Карін Карлсбро, провідний спікер із цього питання, яка знайшла достатньо підстав, аби заявити, що оприлюднені умови імпорту української сталі до ЄС підтвердили її найгірші побоювання.
«Це рішення матиме величезні наслідки для української сталеливарної промисловості й економіки країни, що зрештою вплине на стійкість України та її здатність фінансувати свою боротьбу за існування», – зазначила Карін Карлсбро, слова якої наводить видання Politico.
Євродепутатка повідомила про намір обговорити квотне питання з єврокомісаром з питань торгівлі Марошем Шефчовичем. Але українським металургам від цього не набагато легше. Оскільки свої експортні плани вони вже змушені узгоджувати з новими умовами торгівлі з ЄС.
Особливості розрахунку
Загальну річну квоту імпорту металопродукції в ЄС для України визначено на рівні 1,050 млн тонн. Є думка, що така скромна цифра з’явилась через методику розрахунку квот, яку використовували в ЄС. Там при визначенні квот орієнтувались на період з 2022-го по 2024 рік, а це саме ті роки, коли обсяги українського експорту до Європи з відомих причин суттєво зменшились. Але не тільки це дає підстави, оцінюючи надані Україні квоти, говорити про несправедливість. Пояснює Андрій Глущенко, аналітик GMK Center.
«У той час, як Євросоюз скоротив загальний обсяг квот на 46%, квоти для України у порівнянні з імпортом минулого року передбачають скорочення постачань в ЄС на 60%. Окрім цього, сам історичний принцип розподілу квот між країнами викликає питання, тому що враховувалася частка країн в імпорті до ЄС за період з 2022 по 2024 роки. А це якраз ті роки, коли в Україні йшла війна і об’єктивно постачання з України знизилося. І було б справедливим, якби цей ефект війни був врахований під час розподілу квот», – вважає експерт.
Але в Єврокомісії фактор війни не врахували. Як і у випадку із недавнім поширенням на Україну механізму прикордонного вуглецевого коригування (СВАМ). Тоді, попри триваючу повномасштабну війну, Україні також відмовили у якихось винятках чи перехідному періоді. І квотне рішення, яке набуло чинності з 1 липня, дає достатньо підстав, аби говорити і цього разу не стільки про преференції, скільки про дискримінацію.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Дивні преференції
Україна отримала індивідуальні квоти за дев’ятьма категоріями продукції і якщо підсумувати всі дев’ять категорій, то обсяг квот, отриманих Україною, на 60% нижчий за фактичні обсяги поставок 2025-го року у відповідних категоріях. Фактично за кожною категорією, крім однієї, були скорочення. На це звертає увагу Андрій Глущенко, аналітик GMK Center.
«Ми проаналізували розподіл квот між чотирма основними категоріями експорту з України, на які припадає 82% постачань до ЄС. Найбільш відчутне зменшення квоти торкнеться гарячекатаного рулону. Це найбільш масова категорія постачань з України і наша країна тут має втратити близько 825 тисяч тонн експорту до ЄС. Це скорочення на 63% в порівнянні з фактичними постачаннями минулого року. По трьох інших категоріях – холоднокатаний рулон, арматура і катанка – Україні надали частку трохи більшу, ніж історична. Але це «трохи більше» вилилося в додаткові 68 тисяч тонн річної квоти. І це майже нічого в порівнянні з тим, що за тими ж чотирма основними категоріями експорту згідно нових квот ЄС Україна втрачатиме 1,3 мільйона тонн експорту на рік», – констатує фахівець.
Квотна конкуренція
Євроквоти на імпорт сталі складаються з двох частин. Одна частина розподілялася між всіма країнами, які є членами Світової організації торгівлі. На іншу частину претендували країни, які є підписантами договорів про вільну торгівлю з Європейським Союзом. Україна отримала свою частку і там, і там. Якраз приналежність до групи країн, які мають угоди про вільну торгівлю з ЄС, обіцяє і Україні, і ще кільком країнам преференцію у вигляді доступу до так званих залишкових квот. Це вже дозволило декому припустити, що кінцеві обсяги безмитного експорту для України можуть виявитися вищими. Але не все так просто, оскільки країни, які отримали додаткові квоти в рамках договорів про вільну торгівлю з ЄС, можуть скористатися цими залишковими квотами за хронологічним принципом. Пояснює Андрій Глущенко, аналітик GMK Center.
«Якщо країна вичерпує надану їй квоту, то автоматично постачання йде у залік ось цієї залишкової квоти. Заповнюється ця квота за хронологічним принципом. Тобто фактично та країна, яка першою перевищить свою квоту, буде постачати вже в межах цієї залишкової квоти. На практиці це означає, що країни з більш конкурентними умовами постачання, зокрема в частині ціни, наприклад Туреччина, Індія, Індонезія чи В’єтнам, можуть за перші пару днів кварталу заповнити свої квоти і одразу ж розпочати постачати продукцію в межах залишкових квот. Фактично Україні розраховувати на те, що вона зможе щось поставити в рамках цієї залишкової квоти, не варто», – вважає експерт.
Після 1 липня привід позмагатись за квоти з’явився не лише на рівні європейському, але й внутрішньоукраїнському. Це вже змагання в індивідуальному заліку – для українських підприємств. Пояснює Андрій Глущенко.
«Квота виділяється на квартал і те підприємство, яке буде першим постачати свою продукцію, воно фактично першим буде заповнювати цю квоту. Тобто квоту надано країні і якогось механізму розподілу між конкретними підприємствами не передбачено. Фактично українські підприємства заповнюватимуть цю квоту, надану Україні, на конкурентних засадах», – зазначає фахівець.
Логічно припустити, що квот вистачить не всім. Але шанс, аби змінити ситуацію і оновити рівень квот, ще є. І не лише тому, що ухвалене регулювання діє лише до завершення 2026 року. В самого Євросоюзу можуть з’явитись підстави і потреба переглянути квоти в бік збільшення. За словами Андрія Глущенка, різке зниження квот може призвести до зростання цін на сталеві вироби в Європі і Єврокомісії доведеться на це реагувати, оскільки європейські інституції намагаються враховувати не тільки позицію місцевих виробників сталі, але й позиції інших підприємств, які є її споживачами. І це, окрім того, що може створити передумови для збільшення квот, залишає для України шанс на продовження діалогу і отримання більш вигідних умов для імпорту сталі в Європу.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
