Ресторан «Татарка» потрапив під хвилю критики через меню та висловлювання власника про депортацію
2 Червня 18:05
РОЗБІР ВІД 
Франчайзингова мережа «Татарка», яка управляє понад 16 закладами у різних регіонах країни, зіткнулася із серйозними репутаційними ризиками під час спроби закріпитися на ресторанному ринку Одеси. Нещодавно відкритий тут заклад харчування, що позиціонує себе як амбасадор кримської кухні, втрапив у гучний скандал через зневажливе ставлення до кримськотатарської культури у візуальному оформленні та в меню.
Що відомо про інцидент – далі в матеріалі «Комерсант Український»
Одеський заклад відкрився цього року. Святкування з нагоди відкриття, яке відбулося 9 травня, було оформлене в стилістиці ромської культури.
Власниця ресторану Олександра Миколюк опублікувала відео, на якому постала у традиційному ромському вбранні біля входу до закладу. У дописі вона зазначила, що концепція заходу передбачала запрошення «кочових народів» та створення атмосфери імпровізованого бару персонажа Томаса Шелбі. Також підприємиця наголосила, що життя в різних країнах сформувало її особисте ставлення до теми мандрів і кочового способу життя.
Опоненти рестораторів з моменту відкриття ресторану, вказували на серйозні концептуальні прорахунки маркетологів. На їхню думку, комерційне використання слова «татарка» в контексті кримських кулінарних традицій грубо розмиває ідентичність корінного населення півострова – кримських татар, помилково ототожнюючи їх із поволзьким етносом.
До етнографічних претензій швидко додалися й релігійні: наявність у меню страв зі свинини та алкоголю, як відомо, відкрито суперечать догмам ісламу.
Представниця кримськотатарської спільноти Західа Аділова на своїй сторінці у фейсбук заявила, що проблема не лише в використанні закладом елементів чужої культури. Хоча вони, за її словами, теж у деяких випадках подані неправильно або спотворено.
«У той час як у світі дедалі більше уваги приділяють захисту прав корінних народів та процесам деколонізації, в Україні набуває поширення явище, яке можна назвати внутрішнім гастрономічним колоніалізмом. Люди, які не мають стосунку до кримськотатарської культури, а також великі ресторанні мережі та підприємці використовують нашу назву та традиційні страви, подаючи їх у спрощеному й стереотипному вигляді та отримуючи з цього значний прибуток», — зазначила Аділова.
Її обурили не лише використані кримськотатарська символіки та образи, а й саме трактування національної кухні.
Західа Аділова звернула увагу, що традиційні кримськотатарські страви мають глибоке культурне значення і не повинні подаватися у форматі швидкого харчування або позиціонуватися як закуски до алкогольних напоїв.
Особливою наругою вона вважає наявність свинини у стравах, які в закладі представляють як кримськотатарські. Як відомо, це суперечить релігійним та культурним традиціям народу, більшість представників якого сповідують іслам.
За словами Аділової, кримськотатарська гастрономія є важливою складовою національної спадщини та заслуговує на збереження й популяризацію в автентичному вигляді. Вона підкреслила, що такі страви, як чебуреки та янтики, історично не готуються зі свининою та не асоціюються з вживанням алкоголю. На її переконання, ця кулінарна традиція має культурну цінність світового рівня і потребує захисту, а не комерційного спрощення.
Проте банальним бойкотом через меню справа не обмежилася. Дискусія навколо закладу миттєво радикалізувалася після публічних заяв самого власника бізнесу.
Під одним із дописів ресторану в соціальних мережах власник мережі Володимир Бірюков, замість того щоб надати роз’яснення або відреагувати на критику конструктивно, вступив у суперечку з користувачами.
Зокрема, після того як одна з коментаторок заявила, що відстоюватиме історію, культуру та кулінарні традиції свого народу, користувач із ніком vladymyr_b відреагував зневажливим коментарем.
Коли ж співрозмовниця зауважила, що така поведінка може призвести до конфлікту з представниками цілого народу, він відповів російською мовою: “”Ждём с нетерпением, весь народ; Готовьтесь к депортации”.
Після хвилі обурення цей коментар був видалений, однак його зміст уже встиг поширитися в соціальних мережах та викликати гостру реакцію громадськості.
Реакція кримськотатарської спільноти та громадськості
Найгострішу реакцію в суспільстві викликала згадка про можливу «депортацію» кримських татар. Такі висловлювання були сприйняті як особливо болісні з огляду на трагічні сторінки історії народу та спричинили хвилю обурення серед кримських татар і української громадськості.
Голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров наголосив, що будь-які публічні погрози не можна залишати без уваги, особливо якщо вони адресовані не окремим особам, а цілій етнічній спільноті. На його переконання, подібна риторика є неприпустимою та потребує належної оцінки.
На ситуацію також відреагувала народна депутатка України Таміла Ташева. Вона нагадала, що насильницьке виселення кримських татар у 1944 році є одним із найтрагічніших злочинів радянського тоталітарного режиму. За її словами, ця подія визнана геноцидом кримськотатарського народу, наслідком якого стала загибель значної частини нації.
Український журналіст і громадський діяч кримськотатарського походження Айдер Муждабаєв закликав громадян України не підтримувати заклади, пов’язані зі скандалом.
Крім того, він звернувся до Служби безпеки України та Офісу Генерального прокурора із закликом надати правову оцінку публічним висловлюванням, які, на його думку, можуть містити ознаки розпалювання міжнаціональної ворожнечі та виправдання злочинів проти кримськотатарського народу.
Депортація кримських татар: історична трагедія
Масове виселення кримських татар із Криму в травні 1944 року радянська влада пояснювала звинуваченнями у нібито співпраці частини населення з нацистською Німеччиною.
Водночас історичні джерела свідчать, що десятки тисяч кримських татар воювали у складі Червоної армії під час Другої світової війни. Серед них були й відомі військові діячі, зокрема двічі Герой Радянського Союзу Амет-Хан Султан та розвідниця Алімє Абденанова, відзначена високими державними нагородами.
Операція з депортації розпочалася після відповідного рішення радянського керівництва у травні 1944 року.
Співробітники НКВС обходили будинки кримських татар, даючи людям мінімум часу на збори. Після цього їх примусово вивозили до залізничних станцій та відправляли до місць спецпоселень у товарних вагонах.
Перевезення відбувалося у важких умовах: депортовані страждали від нестачі їжі, води та медичної допомоги. За різними оцінками, лише під час транспортування загинули тисячі людей.
Загалом наслідки депортації виявилися катастрофічними для кримськотатарського народу — дослідники оцінюють втрати від третини до майже половини всього населення, яке зазнало примусового виселення.
