У пошуках відповідей: як відновлювати українські чорноземи, пошкоджені внаслідок бойових дій
17 Квітня 15:29
РОЗБІР ВІД 
Кожен день війни поповнює сумний перелік втрат і збільшує обсяг шкоди, завданої Україні. Визначенням тієї, яка стосується українських грунтів, разом з вітчизняними науковцями, займаються фахівці ООН. Як організовано роботу з відновлення пошкоджених війною земель – з’ясовував «Комерсант Український».
765 130 гектарів– саме стільки потенційно забруднених українських сільськогосподарських земель вже ідентифіковано в межах дослідження, яке проводиться під егідою Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН (FAO). І це не єдині дані, які вказують на масштаб проблеми.
Масштабність шкоди
На початку квітня було презентовано результати дослідження, в межах якого у 2025 році та першому кварталі 2026 року вивчався стан земель, пошкоджених внаслідок бойових дій, у Київській, Житомирській, Чернігівській та Сумській областях. Партнером Продовольчої та сільськогосподарської організацією ООН в цьому дослідженні вже упродовж трьох років виступає Товариство дослідників України. Аналіз втрат ґрунтів внаслідок воєнних дій вони проводили загалом у семи областяхза спільною із FAO методологією.
«Загалом за ці три роки ми детально проаналізували кожен квадратний метр досліджуваної території на майже 5-ти мільйонах гектарівдеокупованої території України, яка постраждала від збройної агресії російської федерації проти України. В межах Київської, Житомирської, Чернігівської, Сумської, Харківської, Миколаївської та Херсонської областей проаналізовано територію 124 територіальних громад, і по кожній підготовлено окремий аналітичний звіт, що містить детальні картографічні матеріали», – розповідають у Товаристві дослідників України.
Там же звітують, що на цих територіях ідентифіковано 1 095 314 кратерів, воронок та вирв від снарядів та інших вибухонебезпечних предметів, а також виявлено 765 130 га потенційно забруднених сільськогосподарських земель. І ще одна цифра: станом на 1 квітня 2026 року на карту нанесено понад 54 тис. кв. км уражених війною територій у чотирьох регіонах.
Очищення чи забруднення
Одночасно з фіксацією шкоди, завданої українським землям, відбувається звільнення територій від вибохонебезпечних предметів. Організацією цього процесу в Україні займається Центр гуманітарного розмінування. І саме ця бюджетна установа координує процес розмінування між залученими державними органами, операторами протимінної діяльності та товаровиробниками, насамперед, аграріями, землі яких забруднені вибухонебезпечними предметами.
Якраз 9 квітня стартувала цьогорічна бюджетна програма «Гуманітарне розмінування». Нею передбачено 100% покриття витрат за розмінування земельних ділянок с/г призначення та 80% покриття за вже розміновані землі з 24 лютого 2022 року по 15 квітня 2024 року включно. Цього року у державний бюджет на гуманітарне розмінування земельних ділянок сільськогосподарського призначення закладено 2 млрд грн. Подати заявку на участь у програмі аграрії можуть через Державний аграрний реєстр.
Наразі в Україні залишаються забрудненими вибухонебезпечними предметами близько 132 тис. км². Майже 42 тис. км² вже повернуто до продуктивного використання. Про це повідомив Володимир Байда, директор Центру гуманітарного розмінування. Принагідно він також згадав про прогнози Світового банку, згідно з якими для повного розмінування України потрібно близько 10 років, і висловив думку, що виконати цю роботу можна швидше:
«Такі цифри (Світовим банком були озвучені–ред.) до початку процесу гуманітарного розмінування. Разом з Міноборони, Мінекономіки та ДСНС ми бачимо, що ті темпи, які взяли українські оператори, досягнення та науково-технічний прогрес дозволяють говорити про досить оптимістичні речі. Я сподіваюсь, що за 3 роки найскладніші ділянки можна очистити на 80%».
При цьому, варто мати на увазі, що у представників природоохоронних організцій є питання до того, як здійснюється розмінування земель в Україні. Продовжує голова ГО «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк.
«Зараз є дуже багато операторів гуманітарного розмінування. Це стало бізнесом. Громади, фермери за власні кошти чи кошти донорів замовляють роботи по розмінуванню. Є різні варіанти. Наприклад, йдуть люди і шукають вибухонебезпечні предмети. Але це реально небезпечно. Або ж просто їде машина і все підриває. Другий варіант, звичайно ж, набагато дешевший і швидший. Але чи можна говорити, що ця земля повернута до використання? Звичайно, що ні. Організації з гуманітарного розмінування, вони оперують словом «очищення». Але, насправді, якщо це машинне розмінування і всі вибухонебезпечні предмети підривають не на спеціальному полігоні, то це не очищення, а забруднення. Бо в результаті підриву, якщо його було здійснено безпосередньо на полі,відбувається хімічне забруднення», – констатує фахівець.
Олексій Василюк також пояснює: чому про це важливо пам’ятати.
«Мене нинішня ситуація трошки напружує, тому що, об’єктивно, ми не знаємо, як буде все розвиватись далі. Приєднаємось ми до Євросоюзу, у нас будуть якісь європейські норми. І нам, приміром, скажуть: ці поля, де щось підривали, це все не можна використовувати, бо там забруднено. І продукцію звідти не можна використовувати ні для експорту в інші країни Євросоюзу, ні для вжитку в самій Україні. На них ви можете вирощувати, скажімо, енергетичну вербу чи ставити сонячні панелі, але не вирощувати культури, з яких вироблятимуться продукти», – наголошує фахівець.
Не лише розмінування
У Продовольчій та сільськогосподарській організації ООН, фахівці якої допомагають Україні виявляти та фіксувати земельні ділянки, пошкоджені війною, пояснюють, що саме на основі цих даних можна і потрібно буде планувати подальші обстеження, відновлення земель і безпечне повернення цих територій до використання.
Тобто розмінування полів-це обов’язковий, але не єдиний крок, який потрібно здійснити. Зокрема, і з огляду на той ніщивний різноплановий вплив, якого зазнає земля. За словами Олега Нів’євського, засновника Центру досліджень продовольства та землекористування Київської школи економіки,одним з основних факторіввпливу на грунт є його руйнування внаслідок вибухів.
«Вибухи перемішують шари ґрунту. Верхній півметр ґрунту – найродючіший, але саме він найбільше страждає від вибухів. Внаслідок змішування шарів знищується мікрофлора, змінюється структура і зменшується родючість. До цього додається: ущільнення ґрунтів важкою військовою технікою, хімічне забруднення важкими металами (кадмій, мідь, цинк), залишками пального, знищення лісосмуг – природного захисту від ерозії та вітру», – констатує фахівець.
Власне, українські фахівці вже підготували не одне дослідження, де детально проаналізовали механічні, фізичні, хімічні впливи бойових дій на грунт. Лише один приклад: під час вибуху одного 115 мм осколково-фугасного боєприпасу, спорядженого гексогеном, утворюється близько 4000 л газу, який містить продукти згоряння цієї вибухової речовини. До 30% газів розсіюється в повітрі, а більша їхня частина – важкі фракції та важкі метали – осідають на ґрунт. При цьому варто враховувати, що кожен тип боєприпасу має абсолютно різний хімічний склад, що ще більше ускладнює оцінку забруднення. Звідси можна зробити висновок: кожна територія, яка зазнала впливу бойових дій, має бути вивчена і під кожну територію має бути запроваджена своя програма заходів із відновлення. На цьому наголошувала в одному зі своїх інтерв’ю науковиця Анастасія Сплодитель, яка досліджує вплив війни на українські ґрунти.
«Доцільний та найпростіший шлях – це вилучення їх із сільськогосподарського обігу або іншогого сподарського використання, передача територій до природно-заповідного фонду. Можна шукати і шляхи відновлення ґрунтового покриву. Хоча видалення важких металів з ґрунту – це досить трудомістке та дороговартісне завдання. Перспективним підходом для цієї мети є заходи фітоекстракції, які використовують рослини, які мають мікроелементи-накопичувачі забруднювачів у своїх тканинах. Також серед заходів детоксикації ґрунтів – внесення добрив, використання природних і штучних сорбентів тощо. Кожен з цих методів має переваги та свої впливи на ґрунт», – каже фахівчиня.
Досвід є
Загалом же, до ухвалення рішень щодо відновлення тієї чи іншої території варто підходити диференційовано і, насамперед, залежно від того, наскільки територія фізично може бути надалі використана, а також яких ресурсів потребуватиме її відновлення. Так вважає голова ГО «Українська природоохоронна група» Олексій Василюк. Він також наводить приклад Франції та Німеччини, де є території, які ще з часів Першої світової війни залишені без використання.
«У Франції є така Червона зона – це, взагалі, 1200 квадратних кілометрів, тобто це немаленька площа – і туди навіть не пускають людей. І ось по досвіду цих країн європейських, такі території ніяк не використовуються, контролюються і дуже часто отримують правоохоронний статус», – зазначає експерт.
Науковиця Анастасія Сплодитель наводить ще кілька прикладів поствоєнного використання земель, які зазнали пошкоджень внаслідок бойових дій.
«У В’єтнамі, приміром, експлуатували кратери, залишені після американських бомбардувань. В’єтнамці творчо використовували їх як розплідники для риб. Або покинута територія між Північною та Південною Кореєю, відома всім як демілітаризована зона. Вона зараз є важливим резерватом біорізноманіття, де мешкають тисячі видів», – каже фахівчиня.
В будь-якому випадку, на думку голови «Української природоохоронної групи» Олексія Василюка, українці мають бути готовими до того, аби певним чином переглянути карту України і ті земельні ділянки, які дійсно буде небезпечно використовувати, лишити все ж таки на природне відновлення. Або забудувати сонячними електростанціями чи лісами засадити. Тобто знайти цим територіям нове і корисне використання.
Автор: Сергій Василевич
