Експерти відповіли, чи витримає українська ППО зимові удари та скільки ракет потрібно
3 Листопада 12:47
ПРОГНОЗ
Сьогодні збивати російські реактивні дрони (як-от «Герань-4») вдається приблизно у 60% випадків, а в жовтні Генштаб звітує – до 66%. Втім набагато більша проблема — це балістичні ракети, які зупинити найважче. На цьому тлі гучні обіцянки про сотні нових ракет викликають багато запитань. Чи дійсно західні заводи здатні дати нам стільки, скільки потрібно, чому Європа та США гальмують процес передачі ракет і чи варто сподіватися, що цієї зими ми надійно закриємо небо від ракет – у матеріалі «Комерсант Український»
У жовтні російські війська запустили по Україні майже 6,5 тисяч дронів типу Shahed (включно з моделями «Герань»). Сили оборони змогли знищити 4859 таких безпілотників. За даними Генштабу, звичайні «шахеди» наша протиповітряна оборона збиває з ефективністю 89%.
Водночас протидія новішим реактивним дронам дещо складніша, проте за жовтень цей показник досяг 66% (для порівняння — раніше він тримався на рівні близько 57–60%).
У Генштабі наголошують, що ворог постійно змінює тактику. РФ комбінує удари, змінює маршрути та висоту польотів, запускає хибні цілі разом із ракетами. Проте головною і найскладнішою загрозою залишається балістика. Попри високі результати в боротьбі з дронами, Україна гостро потребує більше сучасних систем і ракет для захисту від балістичних ударів.
500 ракет-перехоплювачі від США
Гучна цифра у 500 ракет-перехоплювачів – це, насамперед, політичний сигнал. Про це зазначив військовий експерт Дмитро Снєгирьов.
«Це політичний крок. Трамп дав зрозуміти, що його адміністрація розглядає розширений характер військово-технічної допомоги Україні і в подальшому. Реакція в Росії вже вкрай негативна: вони зрозуміли, що Сполучені Штати будуть використовувати цей чинник як елемент військово-політичного тиску, переступаючи першу російську червону лінію», — зазначає Снєгирьов.
При цьому він не виключає, що у разі відсутності поступлок з боку РФ щодо мирних переговорів, США можуть піти на передачу озброєння зі складів.
Однак, найімовірніше, йтиметься не про новітні ракети модифікації PAC-3, а про попередні покоління — PAC-2.
Водночас, як зазначає Богдан Долінце, авіаційний експерт, член Громадської ради при Державіаслужбі пакет у 500 ракет фактично дорівнює річному обсягу випуску ракет PAC-3 у Сполучених Штатах.
«Коли ми говоримо про 500 ракет, на сьогоднішній день мова йде про майже річний обсяг випуску ракет ПАК-3 в Сполучених Штатах. Вони планують нарощувати об’єми виробництва такого типу ракет, і в найближчі 3–4 роки у планах США — наростити обсяг випуску фактично в два з половиною рази», — пояснює Долінце.
За його словами, за відсутності впливу на існуючий ринковий попит таку кількість ракет можна виготовити й передати Україні приблизно за півтора-три роки. Проте для нинішнього опалювального сезону такий темп є занадто повільним.
Які реальні можливості ВПК США та ЄС
Оцінюючи спроможності оборонно-промислового комплексу західних партнерів, експерт навів показову математику виробництва зенітних керованих ракет. Річний випуск ракет-перехоплювачів PAC-3 у США після модернізації виробництва становить близько 620 одиниць на рік. Надалі планується збільшення до 720 ракет на рік.
Тим часом Франція та Італія планують масштабувати виробництво ракет-перехоплювачів лише до 2030 року — орієнтовно до рівня 300 штук на рік.
Сукупно ВПК Сполучених Штатів та європейських виробників ЗРК зможе виготовляти до 1000 ракет-перехоплювачів на рік (орієнтовно до 2030 року). Водночас запити української сторони та заяви президента озвучуються на рівні 350 ракет лише на місяць.
«Тобто такої кількості немає, навіть якщо брати сукупну можливість країн ЄС і ВПК Сполучених Штатів. Виникає велике питання до тих, чому президенту дають такі цифри, які, як бачимо, не корелюються з можливостями європейських і американських партнерів», — наголошує Снєгирьов.
Оскільки Сполучені Штати фізично не можуть закрити поточну потребу зі складів швидше, Київ активізував пошук короткострокових альтернатив через постачання від європейських союзників та Японії, а також закликає партнерів переглянути власні резерви.
Найбільш швидким і робочим варіантом Богдан Долінце називає адаптацію існуючих європейських систем протиповітряної оборони (таких як SAMP/T або NASAMS) для протидії балістичним ракетам через створення нових протиракет та модернізацію комплексів (наприклад, під ракети типу Aster 30 Block).
«Європа має надзвичайний потенціал і можливість для того, щоб розвивати і вдосконалювати свої комплекси протиповітряної оборони та будувати власні комплекси протиракетної оборони за участю України — з точки зору випробувань систем, навчання радарних засобів, тестування прототипів… Реальний термін створення такої антибалістичної ракети може складати від 6 до 12 місяців», — прогнозує Долінце.
Позиція європейських союзників та можливості України
Окрему увагу експерт звернув на те, що критика часто спрямовується виключно в бік США, хоча реальна ситуація в Європі виглядає складніше. Зокрема, Німеччина відмовила в передачі Україні додаткових ракет-перехоплювачів. А Польща заявила про відсутність наразі можливостей передавати ракети. Іспанія та Греція також повідомили, що не будуть передавати Україні ракети-перехоплювачі зі своїх запасів.
Окремою перешкодою залишається позиція президента Франції Емманюеля Макрона, який виступає проти використання європейських коштів для закупівлі Україною ракет-перехоплювачів за межами Європи.
«Тобто нас обмежують рамками європейських країн, які в свою чергу відмовляють нам у передачі ракет-перехоплювачів. Оце та реальна картина з антибалістичною обороною, яка є наразі у світі», — констатує Снєгирьов.
На тлі зовнішніх затримок особливу увагу привертають власні українські розробки, зокрема ракета ФП-7 у межах проєкту приватного сектору «Фрея». Нещодавні обговорення цих ініціатив підняли питання економічної ефективності та високої вартості подібних виробів.
Авіаційний експерт Богдан Долінце наголошує на жорстких критеріях сучасних засобів ураження: дальності, вазі бойової частини та здатності долати ворожі системи ППО.
«Ракетне озброєння зазвичай менш ефективне з точки зору вартості, враховуючи, що ракета коштує від 4 до 10 мільйонів доларів і здатна донести лише 400 кілограмів вибухових речовин, а 50–70% таких ракет збивається ППО… Але у разі потрапляння у той же самий російський НПЗ або інший об’єкт військової інфраструктури, такий боєприпас може знищити чи уразити десятки критичних об’єктів», — пояснює Богдан Долінце.
Попри фінансові виклики та високу вартість розробок на ранніх етапах, держава систематизує підтримку галузі. Яскравим прикладом є нещодавній старт проєктів на кшталт Brave1, які передбачають грантове фінансування та прямі державні інвестиції у десятки мільйонів гривень для перспективних ракетних рішень на середніх і старших стадіях готовності. Це дає українським розробникам ресурс для продовження робіт попри економічні бар’єри.
Чи варто очікувати закриття неба цієї зими?
Відповідаючи на запитання про те, чи зможе Україна цієї зими ефективно збивати до 80–90% ворожої балістики,про що раніше заявляв глава держави, експерт закликав бути реалістами.
«Ні, балістику на 90% ми збивати не будемо. Давайте будемо реалістами», – резюмує Снєгирьов
Отже, хоча українська ППО демонструє вражаючу ефективність проти дронів, протистояти масованим балістичним атакам цією зимою буде вкрай важко через об’єктивний дефіцит антибалістичних ракет у світі. Західний ВПК просто не встигає виробляти необхідні сотні ракет на місяць, а європейські союзники поки обмежують передачу зі власних запасів.
Тож швидкого дива з постачанням нових партій ППО у найближчі місяці очікувати не варто. Тому українській енергосистемі та містам доведеться проходити найскладніший опалювальний сезон в умовах обмеженого ресурсу перехоплювачів.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
