Потоплена в крові революція: що чекає на режим в Ірані?
3 Лютого 11:56
РОЗБІР ВІД 
Коли місяць тому в Ірані спалахнули масові протести через економічні проблеми, які швидко переросли в заклики до зміни режиму, влада відповіла одним із найкривавіших придушень в історії Ісламської Республіки.
Саме завдяки цьому режиму вдалося вистояти. Втім, постійні репресії, економічні труднощі та зростаюче розчарування населення роблять його існування дедалі менш перспективним.
Іранська правозахисна організація HRANA (Human Rights Activists News Agency), що базується у США, повідомила про понад 5 тисяч загиблих, більш ніж 7 тисяч поранених та понад 40 тисяч арештів під час протестів.
Британський журнал Time, посилаючись на двох місцевих чиновників у сфері охорони здоров’я, писав, що кількість загиблих може перевищувати 30 тисяч осіб.
Іранська влада у відповідь звинувачувала США та Ізраїль у розпалюванні заворушень, а протестувальників називала терористами. За офіційною версією Тегерана, загинули переважно силовики та мирні цивільні, які «постраждали від рук терористів».
Ці протилежні дані та масштаб жорстокості придушення вказують на глибоку кризу легітимності Ісламської Республіки — кризу екзистенційну, що ставить під сумнів подальше існування режиму. Адже хоча протести наразі придушені, ключові проблеми країни залишаються невирішеними.
Що буде далі?
Політична еліта Ісламської Республіки Іран сьогодні стоїть перед визначальним вибором: зберегти статус-кво або відчинити двері до структурних реформ, які можуть докорінно змінити політичний устрій країни.
Співзасновник і віцепрезидент Інституту відповідальної державної політики Quincy Institute Тріта Парсі у коментарі Al Jazeera зазначив, що перспективи режиму виглядають далеко не райдужними.
За його словами, країна перебуває у вкрай складному економічному становищі, а геополітичне оточення Ірану є значно гіршим, ніж раніше.
«…І незгода всередині самої системи явно перебуває на зовсім іншому рівні», — підкреслив Парсі.
Іранський істеблішмент справді суттєво ослаб після січневих протестів, а також через масштаби насильства, застосованого владою.
Після придушення протестів можливий період подальшого посилення безпекових заходів, а згодом — обережне пом’якшення окремих соціальних обмежень, як це вже неодноразово відбувалося в минулому.
Водночас існують дві ключові невизначеності, здатні радикально змінити функціонування Ісламської Республіки: смерть 86-річного верховного лідера Алі Хаменеї та потенційний військовий удар США, який може серйозно порушити звичний порядок у країні.
Іран без Хаменеї
Іноземні ЗМІ неодноразово повідомляли про проблеми зі здоров’ям Алі Хаменеї, зокрема про рак простати. У 2014 році було підтверджено, що він переніс «успішну» операцію з видалення пухлини. Відтоді чутки про його критичний стан з’являються з року в рік.
Експерт з України, директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос зазначає, що Алі Хаменеї конфіденційно передав Раді експертів список із трьох кандидатів на посаду верховного лідера на випадок його раптової смерті.
«Це безпрецедентний крок, спрямований на прискорення процесу наступництва, адже за конституцією таке рішення може затягнутися на місяці. Паралельно створено “дублюючі” призначення на ключові військові посади — у разі ліквідації топкомандувачів Корпусу вартових ісламської революції або армії їхні обов’язки автоматично перейдуть до заздалегідь визначених офіцерів. Подібну схему Іран уже застосовував під час нещодавньої 12-денної війни», — наголосив сходознавець.
На порозі війни
З 26 січня на Близькому Сході розгорнуто авіаносну групу США на чолі з авіаносцем «Авраам Лінкольн». Про її прибуття «для забезпечення регіональної безпеки та стабільності» офіційно повідомило Центральне командування США.
Президент Сполучених Штатів Дональд Трамп в інтерв’ю Axios заявив, що відправив «велику армаду» до берегів Ірану.
28 січня у своїй соцмережі Truth Social він прямо пригрозив ударами по Тегерану, якщо іранська влада не погодиться укласти нову ядерну угоду.
Трамп заявив, що «час добігає кінця», і попередив: наступна атака буде потужнішою за удари, завдані в межах операції «Опівнічний молот» у червні 2025 року, коли повітряні та морські сили США атакували іранські ядерні об’єкти.
Раніше президент США неодноразово погрожував військовими діями, якщо Тегеран продовжить убивства цивільних або страти протестувальників. Водночас союзники Вашингтона — Туреччина, Саудівська Аравія, Катар та Оман — закликали США до стриманості, аби уникнути масштабної регіональної дестабілізації.
Позиція України
Солідарність з іранським народом у період масових протестів лунала й з боку України. Президент Володимир Зеленський публічно засуджував жорстоке придушення мирних демонстрацій в Ірані та висловлював підтримку протестувальникам, які вимагали поваги до прав людини та основоположних свобод.
У своїх заявах український лідер наголошував, що насильство проти мирного населення є неприпустимим, а прагнення людей до свободи та гідності — універсальною цінністю, незалежно від країни чи регіону.
«Кожна порядна людина на цій планеті щиро хоче, щоб народ Ірану нарешті звільнився від нинішнього режиму, який приніс стільки зла Україні та іншим країнам. Вкрай важливо, щоб світ не пропустив цей момент, коли зміни можливі. Кожен лідер, кожна країна та міжнародні організації повинні втрутитися зараз і допомогти народу усунути винних у тому, ким, на жаль, став Іран», – написав українській лідер у X.
Попри те що владі вдалося тимчасово придушити протести, фундаментальні причини суспільного вибуху нікуди не зникли. Економічна криза, втома від репресій та невизначеність із майбутнім верховної влади залишають Іран у стані крихкої рівноваги.
Питання полягає не в тому, чи постане країна перед новою хвилею потрясінь, а в тому — коли і за яких умов це станеться.
Автор: Асіф Алієв
