Розкол між Києвом та Варшавою: як дипломатичний піке готує ґрунт для російського «Варшава за три дні»
22 Червня 16:41
АНАЛІЗ
Останні дні ознаменувалися безпрецедентним дипломатичним піке між Києвом та Варшавою. Обмін «люб’язностями» дійшов до критичної точки: позбавлення Володимира Зеленського Ордену Білого Орла, а згодом і демонстративне повернення українським президентом та очільником ГУР Кирилом Будановим польських державних нагород. Проте, поки політики з обох сторін обмінюються шпильками, у Москві не приховують задоволення. Російська пропаганда вже потирає руки. Якщо так піде й далі, то замість спільної оборонної стратегії ми вже зовсім скоро почуємо від Кремля новий улюблений наратив — «Варшава за три дні». Більше — у матеріалі «Комерсант Український».
Штучна криза та політичний авантюризм
Ані Україні, ані Польщі цей скандал категорично не вигідний. Про це зазначив історик, офіцер запасу ЦАХАЛ Григорій Тамар у коментарі для «Комерсант Український». Каже, нинішнє охолодження відносин не має під собою фундаментальних геополітичних причин — воно є абсолютно штучним.
«Цей кризовий етап спровокований необережними політичними авантюрами з обох сторін. У цьому є провина і вашого політичного керівництва. Вся ця історія з перепохованням Мельника, на моє особисте переконання, була непотрібною на даному етапі політичною провокацією. Разом із цим, і в Польщі є чимало політичних сил, які прагнуть нагріти руки на цьому конфлікті», — зазначає Тамар.
Історія з відбиранням та поверненням нагород — це дріб’язковість, яка недоречна в часи великої війни. Крок польської сторони був дурістю, а реакцію українських високопосадовців, зокрема Кирила Буданова, Тамар називає зрозумілим жестом солідарності офіцера зі своїм Президентом. Проте глобально ці образи лише грають на руку спільному ворогу.
Що кажуть на Росії: тріумф пропаганди та реакція Мєдвєдєва
Для російського режиму дипломатична криза між Києвом та Варшавою стала справжнім подарунком, на який там навіть не сподівалися. Федеральні канали, пропагандистські Telegram-канали та топчиновники РФ моментально вхопилися за цей інфопривід, розкручуючи його як «доказ неминучого розвалу коаліції союзників України».
Головний рупор кремлівського абсурду, заступник голови ради безпеки РФ Дмитро Мєдвєдєв, оперативно відреагував на рішення польського президента Кароля Навроцького відкликати орден Білого Орла у Володимира Зеленського, а також на подальші відмови українських посадовців (зокрема Кирила Буданова, Андрія Сибіги) від польських нагород.
Заступник голови радбезу РФ Дмитро Мєдвєдєв у своїй звичній брутальній манері похвалив польського президента за відкликання ордена у Володимира Зеленського. Він цинічно покепкував, що тепер на «зеленому мундирі» українського лідера з’явилося місце для нацистських нагород Гітлера, а сам жест українських посадовців, які демонстративно повернули Польщі її ордени, назвав «прямим визнанням у стовідсотковому нацизмі».
Пропагандистка Юлія Вітязєва у своєму фірмовому зверхньому стилі спробувала звести складні геополітичні відносини двох суверенних держав до банальних образ та печерного шовінізму. Україну вона традиційно називає «хутором», а союзництво з Польщею вважає ситуативним союзом за принципом «проти кого дружимо, дівчатка». Вітязєва відверто маніпулює історією, намагаючись довести, що українці та поляки «генетично несумісні» в рівноправних відносинах.
Не залишився осторонь і голова Держдуми РФ В’ячеслав Володін. Він вирішив зіграти роль «захисника польської пам’яті» та висунув Варшаві ультиматум, маніпулюючи темою чутливих історичних перепоховань та Волинської трагедії. Володін відверто закликає Польщу зрадити Україну та розірвати коаліцію.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Чи готова Польща воювати та скільки часу треба Путіну?
На тлі скандалу в медіаполі почали з’являтися соціологічні дані про те, що лише 15% поляків готові захищати свою країну зі зброєю в руках, а суспільство не знає, де шукати бомбосховища. Новий звіт аналітичного центру IBRiS зафіксував серйозні зміни у настроях польського суспільства – і вони явно не на краще. З 2023 року по 2026 рік показники громадянської готовності до оборони держави впали вдвічі.
Звідси постає тривожне питання: якщо війна в Україні припиниться, скільки часу знадобиться Путіну, щоб дійти до Варшави? Григорій Тамар закликає не недооцінювати оборонний потенціал Польщі через тимчасові внутрішні коливання. Він зазначає, що Польща — це 20-та економіка світу, яка останні три роки вкладає колосальні матеріальні ресурси у військове будівництво.
«Що стосується готовності Польщі до війни, то Польща вживає останні три роки значних зусиль для відновлення, для створення, відтворення своїх збройних сил. І це одне з небагатьох державних у Європі, яке створює чи гарячково намагається створити боєздатну армію», — каже Тамар
Проте експерт наголошує, що в сучасних реаліях безпека Польщі та України є взаємопов’язаною, і концепція «впоратися самотужки» без співпраці є хибною. Навпаки, він підкреслює:
«На сьогоднішній день… скоріше ви [Україна] потрібні Польщі, ніж Польща потрібна вам. Але й вам Польща також потрібна», каже Тамар
Отже, щоб мінімізувати ризики та вистояти, Григорій Тамар закликає відкинути політичні розбіжності та негайно розпочати прямий професійний діалог між фахівцями у сфері безпеки України та Польщі, оскільки історична спільність цілей обох держав є очевидною.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
