В Європу без ГМО: як українських аграріїв “заохочують” вирощувати не генномодифіковану сою
14 Травня 14:01
РОЗБІР ВІД 
Цієї весни, мабуть, чимало українських аграріїв, які вирощують сою та ріпак, думали про те, яку саме культуру сіяти – генетично модифіковану чи ні. І привід для таких роздумів вони мали достатній. Як український агросектор звільняється від ГМО – з’ясовував «Комерсант Український».
16 вересня цього року набуває чинності закон «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції». Ним запроваджуються реальні механізми контролю за якістю продукції та відповідальності за порушення. Власне, це не лише поставило аграріїв перед вибором – що сіяти, але й навіть спричинило чутки про начебто взагалі заборону вирощувати сою. І справді – деякі заборони згаданим законом таки запроваджуються.
Що залишається в «тіні»
В Україні не реєструються і не дозволені до вирощування генетично модифіковані культури. Приблизно таку заяву не так давно можна було почути з вуст одного з посадовців Мінекономіки. Але відсутність належних механізмів контролю та реальних санкцій за порушення дозволяли навіть Мінсільгоспу США (USDA) у своїх звітах писати: «за чутками з ринку, 50% сої в Україні це ГМО, 1% ріпаку і ще 2-3% кукурудзи». Принаймні, про це на недавній зустрічі з журналістами розповідав Володимир Пугачов, виконавчий директор у Східній Європі Асоціації «Дунайська соя». Тобто йдеться про суто оціночні дані. Офіційних даних – скільки і яких генетично модифікованих (ГМ) культур вирощувалось останнім часом в Україні – немає.
Олександр Захарчук, завідувач відділу Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», наводить такі дані:
«У неофіційному або «тіньовому» обігу, згідно з оцінками науковців Інституту аграрної економіки, були приблизно половина генномодифікованої сої, близько 10 % ГМ-ріпаку та менше 1 % ГМ-кукурудзи. При цьому частка ГМ-сої в Україні стрімко знижується. Нині деякі експерти оцінюють її навіть у 25% від усього соєвого ринку. Але точних державних статистичних даних щодо часток вирощування саме ГМ-сої та не ГМ-сої немає».
Олександр Буюклі, виконавчий директор Першого українського сільськогосподарського кооперативу, також вказує на відсутність офіційної статистики. За його словами, ринок оперує виключно оцінками, які робляться через експорт. В Європу таку ГМ-продукцію українські виробники не ризикують поставляти.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
«Що стосується сої, то трейдери оцінюють частку ГМО у 40-60% від загальних обсягів виробництва. Це за рахунок того, що у нас в Україні є великий сектор переробки і значна частина ГМ-сої осідає саме там. ГМ-ріпаку, згідно з оцінками ринку, не більше 10-20%. Ми експортуємо олійну на європейський ринок, а там дуже суворо з ГМО. Тому українські виробники не граються із якістю та вирощують вільну від ГМО продукцію. Щодо кукурудзи, то ГМ-сортів сіється дуже мало, за оцінками ринку, до 5% від загального валу», – вважає експерт.
Однозначне лідерство у цьому ГМО-рейтингу утримує соя. А тому видання «Комерсант Український» вирішило з’ясувати: чому певна кількість українських аграріїв віддавали перевагу вирощуванню саме ГМ-сої. Пояснює Антоніна Скляренко, президент Української бобово-соєвої асоціації:
«В Україні немає офіційного комерційного розділення на ГМ-сою та не ГМ-сою в обігу насіння. ГМ-соя простіша у вирощуванні та догляді, оскільки потребує менше обробок проти бур’янів і спрощує технологію виробництва. Це знижує витрати та робить її зручною для аграріїв. Також ГМ-соя може забезпечувати стабільну або вищу врожайність залежно від умов вирощування».
Тобто причини вирощування ГМ-культур є переважно економічними: фермерів приваблювали дещо вища врожайність, дешевше насіння, простіша технологія захисту посівів. Але вже незабаром значення економічних факторів має бути відкореговано регуляторними обмеженнями.
Що змінює закон
Варто ще раз наголосити, чутки про якусь заборону вирощування тієї ж сої, є дуже перебільшеними. Закон про регулювання генетично-інженерної діяльності, який набуде чинності 16 вересня цього року, концентрується на ГМО та ГМ-продукції. Хоча конкретні заборони цим законом встановлюються. Приміром, вони поширюються на дослідження та випробування, державну реєстрацію, розміщення на ринку та ввезення на митну територію України генетично модифікованої кукурудзи, а також вирощування протягом п’яти років генетично модифікованих цукрових буряків і ріпаку. Можливе лише вирощування для проведення досліджень і випробувань у відкритій системі за наявності відповідного дозволу.
Новий закон про ГМО – це, насамперед, про перехід від декоративного регулювання до системи, де мають з’явитися реєстри, простежуваність, контроль і штрафи. На цьому наголошує Олександр Буюклі, виконавчий директор Першого українського сільськогосподарського кооперативу.
«Головний ефект – не в тому, що ГМО раптом заборонили, а в тому, що з’являється реальніший механізм контролю, простежуваності й санкцій. Приміром, для «сірого» сегмента ГМ-сої це означає зростання ризику: складніше буде змішувати потоки, складніше буде ховати походження, а за незареєстровану продукцію з’являється практичний ризик отримання штрафів і претензій. Тобто новий закон точно додасть мотивації частині господарств йти в не ГМО-сегмент», – зазначає фахівець.
Набуття чинності новим законом означає перехід України до значно більш жорсткого й формалізованого контролю за обігом ГМО, а в практичному сенсі – закріплення вже наявної тенденції до витіснення незареєстрованого ГМ-насіння з ринку. Так вважає завідувач відділу Інституту аграрної економіки, член-кореспондент НААН Олександр Захарчук.
«Урядові ініціативи зосереджені на походженні, простежуваності та експорті. Для тієї ж сої запроваджуються правила підтвердження походження й часові рамки для вивезення продукції, але не загальна заборона обігу. Водночас слід пам’ятати, що в Україні промислове вирощування жодної ГМ-культури офіційно не дозволене!!!» – наголошує фахівець.
З 16 вересня 2026 року жоден генетично модифікований організм або продукція з ГМО не можуть законно розміщуватися на ринку без державної реєстрації. І стосується це, як комерційного вирощування, так і продажу. На це звертає увагу Антоніна Скляренко, президент Української бобово-соєвої асоціації.
«Чогось принципово нового в частині заборони незареєстрованих ГМО немає: усе, що не зареєстроване і перебуває в обігу, вже є незаконним. Новий закон лише робить цю систему більш робочою: вводить чіткіші процедури реєстрації, простежуваності, маркування, контролю, а також правила паралельного використання ГМ-культур разом із конвенційними та органічними культурами. За змістом новий закон загалом наближений до моделі Євросоюзу. У ЄС ГМ-соя допускається на ринок переважно для використання у харчових продуктах і кормах, але не для вирощування», – наголошує фахівчиня.
Хоча, як констатують фахівці, можливі і неузгодженості. Приміром, в Україні повністю заборонена реєстрація, випробування та вирощування генетично модифікованої кукурудзи. Водночас в ЄС єдиною культурою, для якої дозволено вирощування ГМ-гібридів, є саме кукурудза.
Як реагує ринок
Закон «Про державне регулювання генетично-інженерної діяльності та державний контроль за розміщенням на ринку генетично модифікованих організмів і продукції» був ухвалений в серпні 2023 року, а набуде чинності у вересні 2026-го. Тобто перехідний період затягнувся на цілих три роки. І, відповідно, в українських аграріїв, насамперед, тих, які робили вибір на користь ГМ-культур, був час, аби підготуватись і відкорегувати свої плани та дії. Яким же міг і може бути вплив на ринок і на посівну очікуваних регуляторних обмежень? Точка зору Олександра Буюклі, виконавчого директора Першого українського сільськогосподарського кооперативу .
«Ринок уже зараз може повільно зміщуватися в бік більш чистих, задокументованих і сертифікованих не ГМ-ланцюгів. Тобто ефект може бути в перерозподілі потоків: не ГМО – туди, де є премія і вимоги ЄС; усе сумнівне – у внутрішню переробку, якщо контроль дозволить».
Завідувач відділу Інституту аграрної економіки Олександр Захарчук констатує, що не ГМО-соя стала комерційно більш привабливою, зокрема через попит із ЄС.
«За ринковими оцінками, фермери вже поступово відмовляються від ГМ-сої. Для посівної це означає кілька практичних наслідків. По-перше, господарства, які раніше використовували ГМ-сою, змушені або перейти на сертифіковане не ГМ-насіння, або працювати в сірій зоні з підвищеним ризиком контролю. По-друге, для великих виробників зростає потреба в окремих логістичних потоках, зберіганні й документуванні, щоб не змішувати різні партії сої. По-третє, на ринку виник додатковий стимул сіяти сою не як дешеву кормову сировину без підтвердженого походження, а «під експорт» – як не ГМ-продукт», – зазначає фахівець.
Так чи інакше, але на обсягах посівів сої нові регуляторні обмеження не повинні позначитись: інформація, надана Українською бобово-соєвою асоціацією, підтверджує готовність аграріїв і надалі працювати з соєю. Як повідомила президент асоціації Антоніна Скляренко, у 2025 році під сою було засіяно близько 2,07 млн га, тоді як у 2026 році прогнозується близько 2,03 млн га. Така незначна різниця, за її словами, дає підстави вважати, що обмеження, пов’язані з вирощуванням ГМ-культур, не матимуть суттєвого впливу, принаймні, на загальну площу посівів сої під час нинішньої посівної кампанії.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
