9 з 10 українців – на межі: психолог назвала симптоми критичного виснаження, які не варто ігнорувати
13 Травня 11:32
АНАЛІЗ
Сьогодні українці демонструють світові безпрецедентний рівень стійкості, але за кожним днем «незламності» стоїть колосальне навантаження на нервову систему. За даними МОЗ, близько 90% громадян мають симптоми, що потребують психологічної підтримки. Жити «на автоматі», ігнорувати хронічне безсоння та відкладати власне ментальне здоров’я на потім стало нашою новою, але небезпечною нормою. «Комерсант Український» разом з психологом розібрався, чому адаптація до стресу не дорівнює відновленню і де та межа, за якою звичайна втома перетворюється на критичне виснаження? І головне – які сигнали не можна ігнорувати?
Психологиня, членкиня «Української психологічної асоціації» та «Української спілки психотерапевтів» Ольга Рудяка-Петриченко у коментарі для «Комерсант Український» пояснила, де проходить межа між звичайною втомою та небезпечним станом, та як війна формує психологічний портрет нового покоління.
Сигнали нервової системи: коли стрес стає руйнівним
Багато хто помилково вважає, що психологічна допомога потрібна лише при глибоких розладах. Проте в умовах війни йдеться про виживання психіки під щоденним тиском.
«Коли говорять, що людині може бути потрібна психологічна допомога, це не обов’язково про психічний розлад чи критичний стан. Часто йдеться про наслідки тривалого стресу, емоційного виснаження або пережитого травматичного досвіду, які вже починають впливати на якість життя», — зазначає Ольга Рудяка-Петриченко.
Серед основних проявів фахівчиня виділяє проблеми зі сном, постійну втому, дратівливість та навіть фізичний біль, який не має медичних причин.
«З погляду психології це природна реакція нервової системи на життя в умовах постійної небезпеки та невизначеності. Але якщо такий стан триває довго і людина вже не може самостійно відновлюватися, це сигнал, що психіка потребує підтримки», — підкреслює Ольга Рудяка-Петриченко.
Пастка «звикання»: на що звернути увагу вже зараз
Найбільша небезпека полягає у тому, що українці поступово адаптуються до критичного рівня перенапруження, перестаючи помічати власне виснаження.
«Одна з особливостей хронічного стресу в тому, що людина поступово звикає до виснаження і перестає його помічати. Багато українців сьогодні живуть у режимі “треба триматися”, відкладаючи власний стан на потім», — пояснює психологиня.
Варто насторожитися, якщо відпочинок перестав приносити полегшення, з’явилося бажання ізолюватися або почуття «життя на автоматі». Ольга Рудяка-Петриченко наголошує:
«Психологічна допомога — це не про слабкість. Це про турботу про нервову систему, яка вже довгий час працює в надзвичайному навантаженні», — підкреслює Ольга Рудяка-Петриченко.
Ресурс адаптації: скільки ще можна витримати без сну та спокою
Світові медіа, зокрема Reuters у матеріалі Sleepless in Kyiv, захоплюються витривалістю українців, які виходять на роботу після нічних атак. Проте за цю стійкість доводиться платити високу ціну.
«Людська психіка має дуже великий ресурс адаптації. Саме тому українці вже кілька років здатні жити й працювати в умовах, які раніше здавалися неможливими. Але важливо розуміти: адаптація не означає, що організм не виснажується», — застерігає експертка.
За словами психологині, тривала мобілізація організму неминуче веде до вигорання або «емоційного оніміння» — стану, коли людина втрачає здатність відчувати будь-що.
«Зараз важливо не романтизувати витривалість. Сон, відновлення, підтримка близьких, можливість говорити про свій стан і звертатися по допомогу — це базові потреби психіки, а не “розкіш не на часі”», — додає Ольга Рудяка-Петриченко.
Про дітей: адаптивність чи «псевдодорослішання»?
Окрему увагу психологиня приділяє новому поколінню українців. Вона вводить термін, який пояснює зовнішню стійкість дітей:
“Українські діти демонструють і дуже високий рівень адаптивності. Часто вони швидше дорослішають, стають уважнішими до інших, більш відповідальними. Але тут є важливий нюанс: зовнішня “дорослість” не означає, що дитина справді емоційно прожила свій досвід. У психології це іноді називають псевдодорослішанням — коли дитина ніби бере себе в руки раніше, ніж її психіка до цього готова”, – Ольга Рудяка-Петриченко.
Головний висновок експертки — дітям сьогодні потрібна не просто присутність батьків, а їхня емоційна стійкість:
«Зараз дітям особливо потрібні стабільність, передбачуваність і дорослі поруч, з якими можна почуватися в безпеці. Не лише фізично, а й емоційно», – Ольга Рудяка-Петриченко.
Як війна сьогодні вплинула на молодь?
Програма розвитку ООН (ПРООН) спільно з Міністерством молоді та спорту України презентували результати масштабного дослідження, проведеного соціологічною групою «Рейтинг» у 2025 році. Звіт охоплює думки молоді віком від 14 до 35 років, що перебуває в Україні та за кордоном, і демонструє, як нові реалії впливають на вибір професії, створення сім’ї та бачення майбутнього.
- Ментальне здоров’я та адаптація: Поряд із питаннями безпеки та працевлаштування, стан психічного благополуччя залишається одним із найбільш критичних факторів для молоді в громадах.
- «Життя на паузі» чи нові прагнення: Дослідження аналізує тривоги молодих людей щодо самореалізації та зміни пріоритетів у способі життя.
- Міграційні настрої: Аналітики виокремили ключові чинники, що змушують молодь залишатися за кордоном або, навпаки, стимулюють повертатися для розбудови України.
- Роль у відновленні: Чи відчуває молодь себе частиною великого плану відбудови? Звіт висвітлює бачення молодим поколінням своєї ролі у зміцненні соціальної згуртованості та формуванні національної ідентичності.
«Це не просто цифри, це — дорожня карта для держави. Ми бачимо покоління, яке швидше дорослішає і прагне бути суб’єктом відновлення, але водночас потребує системної підтримки в питаннях безпеки та інклюзії», — зазначають автори звіту.
Підсумовуючи, критичний рівень психологічного виснаження 90% українців є закономірною реакцією на тривалий стрес, де головна небезпека криється в ілюзії «звикання» та ігноруванні базових потреб нервової системи. Своєчасна професійна підтримка, відмова від романтизації витривалості через силу та фокус на емоційній стабільності дорослих є єдиним шляхом запобігання «емоційному онімінню» дорослих і «псевдодорослішанню» дітей, що дозволяє зберегти ментальне здоров’я нації для майбутнього відновлення.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
