Чи готовий Кремль розпалити новий гарячий конфлікт з Японією і до чого тут Україна
14 Серпня 11:50
РОЗБІР ВІД 
Поїздка путіна на острів Ітуруп — це набагато більше, ніж просто черговий регіональний візит із відвідуванням рибопереробного заводу. Для Токіо, яке вважає ці землі своїми законними «Північними територіями», такий крок став прямою провокацією та викликав хвилю рішучих протестів. Однак за цією демонстративною поїздкою ховається цілий комплекс геополітичних сигналів, розрахованих як на зовнішніх гравців, так і на внутрішнє російське населення. Чи переросте юридична війна у фактичну, який сигнал і кому насправді посилає Кремль? І головне – до чого тут Україна? Деталі – у матеріалі «Комерсант Український»
Російський диктатор Володимир Путін вперше відвідав острів Ітуруп, який входить до південної групи Курильських островів та залишається предметом тривалого територіального спору між Росією та Японією. На острові він відвідав рибопереробний завод «Ясний», після чого вирушив до Южно-Сахалінська для зустрічі з місцевими жителями.
Реакція Офіційного Токіо була миттєвою та жорсткою. Міністр закордонних справ Японії Тошіміцу Мотегі наголосив:
«Північні території, включаючи Еторофу, є невід’ємною частиною території Японії як з історичної точки зору, так і на підставі міжнародного права. Японія рішуче протестує проти цього візиту».
Поїздка російського диктатора є не просто демонстративним кроком, а комплексом сигналів — як на зовнішньополітичній арені, так і всередині самої РФ.
Територіальний спір та відсутність мирного договору
Головним підґрунтям цієї події є факт, що між Росією та Японією з часів Другої світової війни досі не підписано формальний мирний договір. Юридично країни перебувають у станi війни, а ключовим бар’єром на шляху до компромісу залишається саме статус Курильських островів.
Кандидат політичних наук, експерт-міжнародник Станіслав Желіховський підкреслює, що особиста присутність очільника Кремля покликана підкреслити непохитність позиції Москви.
«Фактично ми можемо говорити про те, що Росія і Японія перебувають у стані війни. І я думаю, що договір може бути підписано лише тоді, коли знайдуться якісь компромісні варіанти… Сам факт особистої присутності Путіна може мати під собою певну демонстрацію того, що РФ розглядає Ітуруп як невід’ємну частину своєї території і не готова поступатися нею», – заявив Станіслав Желіховський.
Український контекст: помста Токіо за підтримку Києва
Важливим фактором у загостренні відносин між Токіо та Москвою став процес повномасштабного вторгнення РФ в Україну. Японія посіла послідовну та проукраїнську позицію, запровадивши проти Росії жорсткі санкції та підтримавши територіальну цілісність України.
Аналітик вважає, що показовий візит Путіна — це пряма відповідь Кремля на непоступливу політику Японії.
«Японія після початку повномасштабної війни стала одним із найпослідовніших партнерів України, які запровадили санкції проти РФ… Тому поїздка Путіна може бути своєрідним нагадуванням Токіо, що Москва готова демонстративно загострювати територіальне питання, якщо Японія продовжує “недружню”, з точки зору Кремля, політику», – каже Желіховський.
Експерт також зауважує, що Україна, яка послідовно боронить власний суверенітет і курс на деокупацію території (зокрема Криму), позитивно оцінює позицію Японії та підтримує її права на Північні території.
Стратегічне значення та мілітаризація архіпелагу
Ітуруп та Курильський архіпелаг загалом мають критичне військово-стратегічне значення, розташовуючись між Охотським морем та Тихим океаном. Протягом останніх років Москва системно розбудовує там військову інфраструктуру та розміщує ракетні комплекси.
Желіховський проводить паралелі між діями РФ на Курилах та її поведінкою в українському Криму.
«Тут варто розуміти, що Курильський архіпелаг має важливе стратегічне положення… Протягом останніх років РФ посилює військову інфраструктуру на Курилах, зокрема розгорнула там ракетні комплекси… Можна провести паралелі з Кримським півостровом — Росія так само використала його, щоб посилити свою військову присутність в акваторії Чорного моря і довгий час його мілітаризувала», – зазначає Станіслав Желіховський.
Японська сторона неодноразово фіксувала посилення активності Збройних сил РФ та висловлювала офіційні протести, висвітлюючи це у звітах Міністерства оборони, хоча наразі конфлікт залишається у політико-дипломатичному полі.
Спільні навчання з Китаєм та сигнал союзникам США
Демонстрація сили на Сході відбулася на тлі активних військово-морських маневрів. Експерт нагадує про проведення практичної фази щорічних військово-морських навчань Росії та Китаю «Морська взаємодія», які проходили в акваторії та повітряному просторі Жовтого моря поблизу бази КНР у Ціндао.
Ці маневри, разом із візитом Путіна, є чітким сигналом усім регіональним гравцям та перш за все — Сполученим Штатам та їхньому головному союзнику в регіоні, Японії.
«Це сигнали усім гравцям, які там є… Росія і Китай, які зараз поєднують зусилля, готові демонструвати свої військові спроможності. Росія показує, що вона у разі, якщо Японія би захотіла військовим шляхом повернути якісь території, готова ці острови захищати… Це сигнал і для США, адже Японія — їхній союзник», – зазначає Желіховський.
Більше того, Японія на тлі зростання загроз від РФ та КНР прагне переглянути свою оборонну стратегію та відійти від виключно пацифістських обмежень, що додатково дратує альянс Москви та Пекіна.
Сигнал внутрішній аудиторії: «Вороги навколо»
Окрім зовнішнього тиску, візит Путіна на спірні території вирішує важливе завдання всередині самої Росії. На тлі значних втрат у війні проти України та потреби поповнювати лави збройних сил, пропаганда потребує створення картини «обложеної фортеці».
Станіслав Желіховський вважає, що ця поїздка є елементом психологічної обробки росіян для стимулювання мобілізації та підписання контрактів.
«Це посил внутрішній аудиторії Росії. Путін показує, що він, нібито, готовий і на Заході воювати, і на Сході, і на Півночі, і на Півдні… Єдине, що потрібно людям — це підписувати контракти або готуватися до мобілізації. Це сигнал: кругом небезпека, кругом вороги, і потрібно всім згуртовуватися та воювати за путінський режим», – резюмує Желіховський.
Таким чином, демонстративна поїздка російського диктатора на Ітуруп поєднала в собі намагання залякати Токіо, підтвердити партнерські реверанси в бік Пекіна та сформувати новий мобілізаційний імпульс для власних громадян.
Походження конфлікту та позиції сторін
Предметом суперечки є чотири південні острівні групи Курильської гряди: Ітуруп, Кунашир, Шикотан та група островів Хабомаї.
У Японії ці землі офіційно називають «Північними територіями». Влада в Токіо наголошує, що Радянський Союз захопив ці острови наприкінці Другої світової війни — у серпні-вересні 1945 року, вже після того, як Японія оголосила про свою капітуляцію. З огляду на це Токіо наполягає, що радянські війська виселили місцеве японське населення та незаконно окупували території, які з історичної та юридичної точок зору належать Японії. Зі свого боку Москва називає ці території «Південними Курилами» і вважає їх невід’ємною частиною Російської Федерації. Кремль наполягає, що російський суверенітет над островами закріплений міжнародно-правовими угодами за підсумками Другої світової війни, є беззаперечним і перегляду не підлягає.
Географічно острови розташовані так, що вони розмежовують Охотське море та Тихий океан. Контроль над незамерзаючими протоками між островами дозволяє Тихоокеанському флоту РФ повністю контролювати вихід зі своїх баз у відкритий океан у будь-яку пору року.
Протягом останніх років Росія активно перетворює ці острови на справжній військовий форпост. Там розгортаються сучасні берегові ракетні комплекси «Бал» і «Бастіон», зенітно-ракетні системи С-300, а також розбудовується аеродромна інфраструктура.
Десятиліттями країни намагалися знайти компроміс. Часом сторони поверталися до обговорення Радянсько-японської декларації 1956 року, яка передбачала можливість передачі Японії двох менших островів (Шикотану та Хабомаї) після підписання мирного договору.
Однак діалог остаточно зайшов у глухий кут після того, як Росія розпочала повномасштабну війну проти України. Токіо продовжує вимагати повернення своїх історичних територій, а Москва використовує ці острови як інструмент військового тиску на Японію та її головного військово-політичного союзника — Сполучені Штати Америки.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
