Ормузький глухий кут: чому знищення іранського флоту не означає перемоги США та до чого тут Китай
15 Квітня 10:28
РОЗБІР ВІД 
Світ опинився за крок до масштабного зіткнення у стратегічній точці планети. Президент США Дональд Трамп офіційно заявив про початок морської блокади Ормузької протоки та повне знищення іранського флоту. Поки Вашингтон звітує про «158 потоплених кораблів», експерти застерігають: сухопутний та ядерний потенціал Тегерана залишається реальною загрозою, а війна може перейти у затяжну «підводну» фазу. Чи можливо технічно знищити армію Ірану без наземної операції? Як перекриття 20% світового потоку нафти вдарить по гаманцях та чому за спиною Ірану чітко видно тінь Китаю – «Комерсант Український» розбирався.
Ситуація навколо Ормузької протоки — головної «артерії» світового енергоринку — досягла точки кипіння. Президент США Дональд Трамп через свою мережу Truth Social оголосив, що американські сили перейшли до активної фази блокади. За його словами, будь-яке іранське судно, що спробує наблизитися до американських позицій, буде ліквідоване без попередження.
«ВМС Ірану лежать на дні моря — 158 кораблів знищено. Якщо будь-який із їхніх швидкісних катерів наблизиться до нашої блокади, його буде негайно знищено за тією ж системою, яку ми використовуємо проти наркоторговців. Це швидко та жорстоко», — заявив Трамп.
Президент США також підкреслив, що його адміністрація більше не вважає іранські малі судна «незначною загрозою», обіцяючи тотальну зачистку акваторії. Головною причиною конфлікту став контроль над судноплавством: Тегеран наполягає на одноосібному праві стягувати плату за прохід протокою, що Вашингтон розцінює як піратство та загрозу світовій стабільності.
Чи справді потенціал Ірану ліквідовано?
Попри переможні реляції Білого дому, військові експерти закликають до стриманості. Григорій Тамар, офіцер запасу ЦАХАЛ, в ексклюзивному коментарі для «Комерсант Український» зазначив, що заяви про «повне знищення» військового потенціалу Ірану є передчасними.
- Сухопутна армія не розбита: Хоча Іран зазнав втрат (понад 10 тисяч військовослужбовців), його сухопутні сили залишаються величезними.
«Якби армія була знищена, американці б уже висадилися однією дивізією і захопили країну. Цього не відбувається», — зауважує Тамар.
- Ракетний та ядерний загрози: Ракетний потенціал Ірану зазнав колосальних втрат, але він все ще існує.
«І з точки зору ракетного потенціалу він [Іран, – ред.] поніс колосальні втрати. Однак він існує. Досі існує. І в Ізраїлі це дуже добре розуміють… Що стосується, у них є ядерна зброя чи немає ядерної зброї… той рівень збагачення урану, який є на сьогоднішній день – 400 з лишнім кілограм, це дозволяє і сьогодні зробити ядерний пристрій. Але воно буде величезного розміру, воно не буде транспортабельним. Відповідно, його потрібно доопрацювати, щоб можна було його експортувати», – каже Тамар.
Тегеран як критичний партнер Пекіна
Зв’язок між Іраном та Китаєм має фундаментальний характер. Китай розглядає Іран як ключовий елемент своєї глобальної стратегії, де економіка та військово-політичне стримування Заходу переплетені в єдиний вузол.
«Треба не забувати, що справді Китай стоїть тінню за Іраном. Іран для Китаю — найважливіший союзник і партнер. І не тільки через ультимативні причини: геополітичні, ідеологічні, економічні, військово-політичні чи будь-які інші», – каже Тамар.
Експерт пояснює, чому контроль над цією точкою є настільки болючим саме для Пекіна, який критично залежить від стабільності поставок через цей регіон.
«Ормузька протока — це клапан. Клапан, який дозволяє 20% нафти виливатися або не виливатися на світовий ринок. І 20% — це чимало… У Китаї також дуже сильно залежать від прохідності цієї протоки», – Гигорій Тамар.
План «Самсон» та уроки для України
У контексті глобальної напруги Григорій Тамар проводить паралелі з безпековою стратегією Ізраїлю та майбутнім України. Він нагадує про ізраїльську концепцію «Плану Самсон» — систему ядерного стримування, яка гарантує удар у відповідь навіть у разі повного знищення держави.
«Ядерна зброя — не панацея, якщо вона не йде в комплексі з оснащеною армією. Приклад Південної Кореї, яка має “матір усіх ракет” (10 тонн вибухівки), показує, що можна бути недоторканним і без ядерного статусу», — підкреслив офіцер ЦАХАЛ.
Щодо України, Тамар впевнений: за останні чотири роки країна довела статус «великої військової держави».
Отже, ситуація навколо Ормузької протоки демонструє, що попри воєнну перевагу США у морі, конфлікт далекий від завершення через складне переплетення енергетичної безпеки Китаю, ракетно-ядерних амбіцій Тегерана та стійкості його сухопутної армії. Знищення флоту Ірану є болючим ударом, проте воно не усуває загрозу асиметричної війни та глобального економічного шоку, а лише переводить протистояння у формат стратегічного виснаження, де Іран виступає інструментом у великій грі Пекіна проти Вашингтона.
