Путін спустошує стратегічний резерв “Іскандерів”: авіаексперт назвав справжню причину розстрілу Києва
6 Липня 18:46
АНАЛІЗ
Масована атака на українську столицю в ніч на 6 липня стала однією з найважчих за останні місяці. Ворог застосував диверсифіковану тактику, запустивши близько 70 ракет одночасно з Курської, Брянської та Бєлгородської областей. Головна мета — максимально скоротити час підльоту балістики до Києва, фактично влаштувавши місту розстріл, проти якого у ППО просто не вистачило перехоплювачів. «Комерсант Український» проаналізував причини трагедії у Вишневому, порожні склади західних партнерів та реальні терміни появи української серійної балістики.
Трагедія у Вишневому: чому детонувало та як працює розвідка
Одним із найважчих ударів цієї атаки стало влучання у Вишневому. Там зруйновано майже п’ять вулиць, пятеро людей загинули, ще понад 20 постраждали, серед яких — 9-місячне немовля. Через загрозу масштабної детонації довелося евакуювати понад 600 мешканців.
За словами аналітика та авіаексперта Костянтина Криволапа, причиною такої тривалої небезпеки став удар по логістичному об’єкту, приховувати який у сучасних реаліях було неможливо.
«Скоріш за все, там знаходився склад з якимось БК. Тому що я не думаю, що це було виробництво. Я взагалі вважаю, що все, що у нас робиться, все відомо росіянам. Так само, як і нам абсолютно відомо: у них проходить засідання Радбезу закрите, а через 10 хвилин наш Президент має всі повідомлення. У сучасному світі від розвідки закрити інформацію досить важко», — зазначає Криволап.
Криволап наголосив, що приховувати факти від суспільства вже немає сенсу, проте до керівництва процесами є серйозні питання.
«Краще було б, якщо ці БК не зберігалися там, де зручно — це дурня. Такі речі треба зберігати десь подалі, не там, де є люди. Я думаю, що буде комісія, яка буде розбиратися, чому не можна було забезпечити заходи безпеки», — підкреслив Криволап.
«Козирі» для Трампа та спустошення російських запасів
Попри руйнування цивільних кварталів, атака мала чіткий політичний підтекст. Ворог намагався створити картинку напередодні важливих міжнародних зустрічей.
«Вони перед НАТО в Анкарі повинні були щось зробити. Тому що їм треба зараз показати хоч щось Трампу. Путіна викрили на обмані про взяття Костянтинівки. Йому треба зараз показати, що він має козирі. А козирі — це знищення цивільного населення, це вбивство наших людей, це такий глобальний терор і просто геноцид нашого народу. Скоріш за все, мотив цієї атаки був саме такий», — переконаний Криволап.
Щоб реалізувати цей терор, Кремль був змушений задіяти недоторканні запаси. На відміну від попередніх обстрілів, де використовували щойно вироблені ракети, цього разу РФ вистріляла значну частину стратегічного резерву. Наразі у них залишається орієнтовно від 100 до 150 «Іскандерів». При цьому ворог випускає в середньому 75 таких ракет на місяць, тоді як виробляти встигає лише близько 20.
Дивіться нас у YouTube: важливі теми – без цензури
Окремо експерт відзначив використання гіперзвукових «Цирконів» у зв’язці з балістикою:
«Цирконів у них залишилося близько 80 штук. Вони ставлять їх у тому числі в Курській області, щоб бити одночасно: йде “Іскандер”, а за ним “Циркон”. “Іскандер” створює контрастну теплову ціль, і по ній уже влучає “Циркон”, бо інших засобів самонаведення для нього не існує», — каже Криволап.
Реактивні та керовані: як еволюціонували ворожі дрони
Водночас начальник управління комунікацій Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат підкреслив, що під час останніх атак фіксується активне застосування противником чорних реактивних дронів-камікадзе. Їхня поява кардинально змінила специфіку роботи української протиповітряної оборони, зробивши традиційні методи збиття малоефективними.
«Реактивний дрон залишає відповідний тепловий слід через свої властивості, тому засоби як наземних, так і повітряних платформ можуть його вражати. Єдине, що по такому дрону працювати з кулеметів уже фактично неможливо, тому що це велика швидкість. Ну і так само дрони-перехоплювачі, які мають швидкість близько 300 км/год — якщо беремо основну кількість — то для реактивного “Шахеда” це приблизно 50% від його швидкості. Щоб перехопити таку ціль, звісно, потрібна ракета», — пояснив Юрій Ігнат.
Через високу швидкість реактивних БпЛА основними інструментами для їх знищення стають наземні зенітно-ракетні комплекси (ЗРК) та ракети класу «повітря-повітря», які запускаються з українських винищувачів.
Найбільшу небезпеку наразі становлять технології онлайн-керування, які перетворюють дрон-камікадзе зі сліпої зброї, що летить за заздалегідь прописаними GPS-координатами, на керовану високоточну систему.
«З’являється багато дронів із камерами, щоб управляти цим БпЛА в реальному часі й фактично обирати ціль під час руху. Оператор через наявний канал зв’язку може перенаправити цей “Шахед” на іншу, пріоритетнішу для нього ціль, ніж та, на яку його направили спершу. Тим вони й небезпечні», — Юрій Ігнат.
Західний дефіцит: Європа не має протиракет для України
Президент Володимир Зеленський неодноразово наголошував, що ракети-перехоплювачі потрібні Україні негайно, а не на складах партнерів. Проте аналіз показує, що європейські запаси практично вичерпані, а потужності Lockheed Martin не встигають за темпами війни.
«Зборка однієї такої ракети типу PAC-3 MSE займає два роки. Навіть працюючи виключно на Україну, вони не зможуть нас засипати. Раніше виробляли 500 ракет на рік. Минулого року зробили 620, цього року виходять десь на 750. До 2030 року разом із Пентагоном вони хочуть вийти на 2000, але це все одно не забезпечить увесь світ, бо в Ірану та КНДР балістики більше», — пояснює Криволап.
В Європі ситуація ще критичніша — більшість ракет на озброєнні є модифікаціями PAC-2, які працюють по літаках, але безсилі проти балістичних ударів.
«Усього ракет у Європі в діапазоні 400–800 штук. Ракет PAC-3 MSE значно менше, там і ста штук не буде на всю Європу. Румунія передала нам одну систему Patriot, у них лишилося три. У Польщі є велика кількість, але жодної ракети вони передавати не збираються — хочуть захищатися самі, якщо прийдуть росіяни. Тому навіть якщо Європа передасть нам 100 ракет — це всього три атаки», — констатує експерт.
Український Fire Point: коли чекати серійні ракети FP-7 та FP-9
Єдиний дієвий захист від балістичного розстрілу — це знищення пускових установок ворога на його території. Час розгортання «Іскандера» складає всього 20 хвилин, тому дрони тут безсилі — потрібна власна балістика.
За словами Костятина Криволапа, тривалий час ракетна програма України була заблокована через позицію Угорщини, яка закривала доступ до 90 мільярдів євро від заморожених активів РФ. Щойно фінансування відкрилося, компанія Fire Point змогла продемонструвати перші результати: пішли крилаті ракети «Фламінго» (FP-5) та далекобійні дрони, які заблокували для окупантів трасу Р280 на Крим.
Зараз на виході — повноцінна українська балістична ракета FP-7 з дальністю 300 км.
«У червні почалися випробування FP-7, в цьому місяці [ред. – в липні] вони повинні завершитися. Після цього йдуть державні випробування, кодифікація і рішення про серійне виробництво. До проведення державних іспитів уся відповідальність лежить суто на Fire Point, далі — на державі. Якщо державні органи будуть реагувати швидше, ми отримаємо FP-7 у листопаді — вже в серії, не дослідні зразки, а саме серію», — прогнозує Костянтин Криволап.
Щодо потужнішої модифікації — ракети FP-9 з дальністю 850–900 км, яка здатна дістати до Москви, то її розробка потребує більше часу через складність створення твердопаливного двигуна.
«Для FP-9 потрібен значно потужніший двигун. Зараз компанія сама виготовляє шашки, з яких складається цей двигун. Паралельно будується завод для виробництва твердопаливних двигунів для Fire Point, але це буде не дуже швидко. На балістику в 900 кілометрів дай боже, щоб ми встигли до початку наступного року», — резюмував Криволап.
Отже, масовані комбіновані удари по українських містах показали, росія остаточно перейшла до стратегії тотального балістичного терору, використовуючи навіть недоторканні запаси зброї заради миттєвих політичних дивідендів на міжнародній арені. Водночас стрімка технологічна еволюція ворожих безпілотників — поява швидкісних реактивних двигунів та систем онлайн-наведення через камери — ламає колишні стандарти роботи української ППО. Єдиним системним виходом із критичного дефіциту перехоплювачів стає перенесення бойових дій на пускові рубежі ворога. Швидкість кодифікації та запуску в серійне виробництво вітчизняних балістичних комплексів типу FP-7 від Fire Point — це вже не просто питання престижу українського ОПК, а головна умова виживання тилових міст під час прийдешньої зими.
Читайте нас в Telegram: важливі теми – без цензури
